MEV_GOS_2010

39. Модель сталого економічного розвитку.

Сталий розвиток – розвиток, при якому задоволення потреб теперішнього покоління відбувається без обмеження можливостей майбутніх поколінь задовольняти свої потреби (доповідь Міжнародної комісії по навколишньому середовищу та розвитку ООН «Наше спільне майбутнє», 1987). Теорія сталого розвитку є альтернативою парадигмі економічного зростання, яка ігнорує екологічну небезпеку від розвитку за екстенсивною моделлю.

70-ті роки – піднімаються питання обмеженості природних ресурсів та забруднення навколишнього середовища (НС), створюються міжн. неурядові організації (Міжнародна федерація інститутів перспективних досліджень, Римський клуб («Межі росту»).

80-ті роки – починають говорити про екорозвиток (розвиток без руйнування). 1980 р. прийнята Всесвітня стратегія охорони природи. Восени 1983 р. резолюцією ГА ООН було створено Міжнародну Комісію у справах навколишнього середовища та розвитку. Очолила її колишній прем’єр-міністр Норвегії Гро Харлем Брунтланд. Завданнями Комісії були: розглянути засоби ефективного розв’язання проблем НС, розробити шляхи співпраці розвинутих країн та КЩР у галузі НС, сформулювати довгострокову програму дій. У 1987 р. Комісія видала доклад «Наше спільне майбутнє», де був визначений «сталий розвиток», а також нова триєдина концепція сталого (еколого-соціально-економічного) розвитку.

1992 – Конференція ООН з НС та розвитку: прийнята Декларація з НС і розвитку (27 принципів, ідея сталого розвитку) та програма “Порядок денний на 21 століття” (це програма того, як зробити розвиток стійким з соціальної, економічної та екологічної точок зору, прийняли 179 країн). Створена Комісія зі стійкого розвитку – покликана впроваджувати цілі «ПД на 21 ст.» на всіх рівнях, сприяти комплексному регулюванню розвитку і охорони НС (проте комісія не може приймати юридично обов’язкові рішення).

“Порядок денний на 21 століття” розглядає: 1. варіанти запобігання погіршення стану грунту, повітря та води, збереження лісів та різноманітності форм життя; 2. проблеми бідності, охорони здоров’я, освіти, проблеми міст та сільських районів; 3. промислово розвинуті країни підтвердили, що вони мають грати більш вагому роль в покращенні НС, ніж бідні; 4. розвинуті країни обіцяли збільшити фінансову допомогу іншим країнам для розвитку, який має менші екологічні наслідки; 5. рушійні сили змін – населення, споживання і технологія. 6. формування більш ефективної світової економіки, при якій досягалися б цілі в галузі довкілля та розвитку; 7. закликає підприємців щорічно надавати звіти про свою діяльність з охорони навколишнього середовища і використання енергії та природних ресурсів; 8. рекомендує діловим і промисловим колам керуватися принципами: зменшення впливу на НС, при виробництві дотримуватися правил охорони здоров'я, безпеки та захисту навколишнього середовища, зробити екологічно безпечні технології доступними для їх філій, що знаходяться в КЩР без надмірних пов'язаних з цим витрат, засновувати національні ради з сталого розвитку; 9. створений Всесвітня рада підприємців за сталого розвитку, Глобальний екологічний фонд.

1997 – підведені підсумки виконання дій, рекомендованих Конференцією у 1992, Нью-Йорк, сесії Генеральної Асамблеї ООН. Результати роботи сесії були викладені у Програмі дій з подальшого впровадження “Порядку денного на 21 століття”, більш відомій під назвою “Rio + 5”. В цьому документі були розглянуті позитивні та негативні моменти п’ятирічного періоду переходу людства до сталого розвитку. Поставлена задача: розробити національні стратегії сталого розвитку.

2002 - Всесвітня конференція ООН зі стійкого розвитку в Йоханнесбурзі, 195 країн. Прийняті Йоханнесбурзька декларація зі стійкого розвитку та план дій.

План дій: 1. зменшення показника бідності вдвічі; 2. сприяння споживанню та виробництву з метою зниження використання природних ресурсів; 3. гарантування вільного доступу до енергоресурсів; 4. зменшення проблем зі здоров’ям, які пов’язані зі станом довкілля; 5. покращення доступу до чистої води; 6. зниження субсидій на видобування копалин енергоносіїв, перехід на відновлювальні джерела енергії; 7. Зниження темпів вирубки лісів; 8. Зменшення вичерпання рибних ресурсів світового океану.

За Світовим банком, сталий розвиток – процес управління портфелем активів. Активи включають як капітал у фізичному плані (економічний), так і природний, і людський капітал. Необхідно забезпечити таке управління портфелем, при якому відбуватиметься зростання всіх трьох активів (або хоча б їх не зменшення).

Триєдина концепція сталого розвитку:

1. Економічна складова. Економічний вимір означає, що добробут суспільства та кожного його члена має бути максимізований шляхом оптимального й ефективного використання природних та інтелектуальних ресурсів. Абсолютний пріоритет при цьому надається мінімізації бідності в сучасному світі.

2. Соціальна складова. Соціальний вимір стосується відносин між природою і людиною та взаємозв’язків між людськими спільнотами й передбачає підвищення добробуту, полегшення доступу до основних соціальних служб у сфері охорони здоров’я, освіти та ін. До цього виміру належать також розвиток громадянського суспільства й різних культур, повага до прав і свобод людини, національної специфіки.

3. Екологічна складова. Екологічний вимір зосереджується на збереженні фізичної та біологічної ресурсної бази й екосистеми.

Індекс сталого розвитку (Іср) розраховується ООН і вираховуватимемо за формулою:

Іср = 0.43*Іекв + 0.37*Іев + 0.33*Ісв, в якій використані коефіцієнти для забезпечення однакової ваги економічного, екологічного та соціального вимірів в індексі сталого розвитку.

Іср, що вираховується як сума індексів для трьох вимірів: економічного (Іекв), екологічного (Іев) та соціального (Ісв) з відповідними ваговими коефіцієнтами. У свою чергу, кожен з індексів Іекв, Іев та Ісв обчислюватимемо з використанням відомих у міжнародній практиці індексів та індикаторів. В свою чергу:

1. Індекс економічного виміру (Іекв) сформуємо з двох глобальних індексів:

1) індексу конкурентоспроможного розвитку розробленого організаторами Світового економічного форуму (World Economic Forum). Цей індекс щорічно обчислюється для 117 економік світу і публікується у формі так званого «Глобального звіту про конкурентоспроможність».

2) індексу економічної свободи (Іес), який розроблений інтелектуальним центром фундації Heritage Foundation Він щорічно друкується у Wall Street Journal. Індекс економічної свободи формується з таких десяти індикаторів: торгової політики країни; фіскального навантаження з боку уряду; урядової інтервенції в економіку; монетарної політики; потоків капіталів та іноземних інвестицій; банківської та фінансової діяльності; політики формування цін та оплати праці; прав на приватну власність; політики регулювання; неформальної активності ринку

2. Індекс екологічного виміру (Іев) оцінюватимемо з допомогою відомого індексу ESI (Environmental Sustainability Index), вирахуваного Центром з екологічного законодавства та політики Єльського університету Індекс ESI кількісно визначає здатність тієї чи іншої країни захищати своє навколишнє середовище як у поточний період часу, так і в довготерміновій перспективі виходячи з таких п’яти критеріїв: наявність національної екологічної системи; можливість протидії екологічним впливам; зниження залежності людей від екологічних впливів; соціальні та інституціональні можливості країни відповідати на екологічні виклики; можливість глобального контролю за екологічним станом країни

3. Індекс соціального виміру (Ісв) сформуємо шляхом усереднення трьох глобальних індексів: Індексу якості і безпеки життя (Ія), розробленого міжнародною організацією Economist Intelligence Uni Індексу людського розвитку (Ілр), що використовується програмою ООН United Nations Development Program Він формується з допомогою таких трьох індикаторів: середньої тривалості життя населення країни; рівня освіченості та стандарту життя населення країни, що вимірюється ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності . Індексу суспільства, заснованого на знаннях, (Ікс), розробленого департаментом ООН з економічного і соціального розвитку — UNDESA.

Концепція стійкого розвитку ґрунтується на п`яти головних принципах:

1. Людство дійсно може надати розвитку сталого і довготривалого характеру, для того щоб він відповідав потребам людей, що живуть зараз, не втрачаючи при цьому можливості майбутнім поколінням задовольняти свої потреби.

2. Обмеження, які існують в галузі експлуатації природних ресурсів, відносні. Вони пов`язані з сучасним рівнем техніки і соціальної організації, а також із здатністю біосфери до самовідновлення.

3. Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізувати свої надії на більш благополучне життя. Без цього сталий і довготривалий розвиток просто неможливий. Одна з головних причин виникнення екологічних та інших катастроф - злидні, які стали у світі звичайним явищем.

4. Необхідно погодити стан життя тих, хто користується надмірними засобами (грошовими і матеріальними), з екологічними можливостями планети, зокрема відносно використання енергії.

5. Розміри і темпи росту населення повинні бути погоджені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що змінюється.

40. НАФТА: функції і перспективи розвитку.

Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА) – угода про вільну торгівлю між Канадою, США й Мексикою, що ґрунтується на моделі Європейського Союзу. Набула чинності 1 січня 1994.

Передумови створення:

1) Першим кроком став "план Еббота", прийнятий в 1947 р., метою якого було стимулювання інвестицій США в провідні галузі канадської економіки. В 1959 США й Канада уклали угоду про спільне військове виробництво, що сприяло впровадженню американських стандартів у канадське виробництво військової техніки.

2) Наступним кроком став висновок в 1965 р. угоди про лібералізацію торгівлі продукцією автомобілебудування, що сприяло інтеграції багатьох інших галузей. Ідея торгово-політичного об'єднання США, Канади й Мексики стала перетворювати в життя в 1970-і роки. Спочатку мова йшла про оформлення енергетичного союзу. Подібна ідея була підтримана в 1980-і президентами Р. Рейганом і Дж. Бушем.

3) У вересні 1988 після нелегких трирічних переговорів була підписана американо-канадська угода про вільну торгівлю (CUSFTA). КУФТА передбачало створити протягом 10 років зону вільної торгівлі, яка поєднає обидві країни Північної Америки. З 1990 почалися переговори про приєднання до КУФТА Мексики.

17 грудня 1992 була підписана угода між США, Канадою й Мексикою про Північноамериканську асоціацію вільної торгівлі (НАФТА), набула чинності 1 січня 1994.

НАФТА стала першим у світі економічним союзом, що об'єднав високорозвинені держави (США, Канада) і країну, що розвивається (Мексика).

4) Угода про створення Північноамериканської асоціації вільної торгівлі (НАФТА) набула чинності 1 січня 1994 р., зберігши й підтвердивши Угоду про вільну торгівлю між США й Канадою (CUSFTA) 1988 р.

Цілі НАФТА:

Основною метою НАФТА є зняття бар'єрів на торгівлю товарами між країнами-учасницями. Половина бар'єрних обмежень була знята відразу ж, інші знімалися поступово протягом 14 років.
створення й підтримка умов для справедливої конкуренції в зоні вільної торгівлі;
залучення інвестицій у країни-члени угоди;
забезпечення належного й ефективного захисту і охорони прав інтелектуальної власності;
створення ефективних механізмів впровадження й використання Угоди, спільного вирішення спорів та керування;
створення бази для майбутньої тристоронньої, регіональної й міжнародної кооперації з метою розширення й поліпшення Угоди.

Основні положення договору НАФТА:

Ліквідація до 2010 року всіх митних зборів.
Поетапне скасування нетарифних бар'єрів в торгівлі товарами і послугами.
Пом'якшення режиму капіталовкладень – запроваджений інвестиційний режим не передбачає будь-яких обмежень в діяльності іноземних інвесторів; при цьому гарантується конвертованість нац. валюти і перекази грошових засобів за кордон.
Лібералізація умов для діяльності банків США і Канади на фінансових ринках Мексики.
Урегулювання питань інтелектуальної власності.
Створення трьохсторонньої арбітражної комісії.
Загальні положення про охорону навколишнього середовища (щоб не використовувалась як нецінове обмеження).
Співпраця в області трудових відносин (єдині стандарти оплати праці для перешкоди відтоку робочої сили з Мексики).
У виробничій сфері: угодою передбачається створення режиму найбільшого сприяння (РНС) місцевим фірмам;
В невиробничій сфері: запроваджено РНС у взаємовідносинах між державами-інтегрантами;

Структура:

Комісія з вільної торгівлі, що стежить за виконанням угоди й сприяє вирішенню спорів, що виникають при її інтерпретації. Вона контролює діяльність 30 комітетів і робочих груп. Якщо яка-небудь країна зважиться ігнорувати рішення Комісії, то вона зштовхнеться з торговельними й іншими санкціями інших партнерів по блоку.
Секретаріат

Для розв'язання спірних питань узгоджено механізм дії інститутів трьох рівнів:

міжурядові консультації,
комісія з вільної торгівлі,
арбітраж.

Особливості НАФТА:

НАФТА організована з метою розширення економічних зв'язків (насамперед, взаємної торгівлі) між країнами-учасницями. Забороняючи державам-членам дискримінацію у відношенні взаємних товаропоставок й інвестицій, НАФТА встановлює протекціоністські правила проти зовнішніх виробників (зокрема, у текстильній промисловості й автомобілебудуванні).
У НАФТА процес інтеграції йшов "знизу нагору": спочатку високого рівня досягли міжкорпоративні зв'язки, а потім на їхній основі приймалися міждержавні угоди.
Усередині НАФТА, на відміну від ЄС, є тільки один центр економічної сили – США, чия економіка в кілька разів перевершує Канаду й Мексику разом узяті. Ця моноцентричність полегшує керування (країна-лідер легко може нав'язати свої рішення більш слабким партнерам), але одночасно створює середовище потенційних конфліктів. Крім того, інтеграція виявляється однобокою: Канада й Мексика тісно інтегровані зі США, але не один з одним. (США пропонували Free Trade Agreement of the Americas – FTAA, але їх не підтримали).
Через моноцентричність НАФТА не має спеціальних наддержавних інститутів.
НАФТА не ставила своєю ціллю створення міждержавних адміністративних органів або розробку нового законодавства. НАФТА є лише міжнародною торговельною угодою в рамках міжнародного права.
Додатково в НАФТА прийняті, зокрема , угоди по екологічному й трудовому співробітництву – Північноамериканська угода по співробітництву в сфері навколишнього середовища (NAAEC - North Amerіcan Agreement on Ecologіcal Cooperatіon) і Північноамериканська угода по трудовому співробітництву (NAALC - North Amerіcan Agreement on Labour Cooperatіon).
Учасники НАФТА не мають наміру трансформувати його, як це було в ЄС, у митний союз. Це пояснюється тим, що 70% зовнішньої торгівлі США доводиться на країни за межами НАФТА, тому Сполучені Штати хочуть зберегти волю своєї зовнішньоекономічної політики.
Мексика протягом 15-ти років буде користуватися пільгами в реформуванні митної системи щодо партнерів по НАФТА, їй надано більш пільговий порядок оподаткування її експорту; гарантовано повний суверенітет щодо нафтової промисловості, надано безмитний режим експорту до США і Канади мексиканських легкових автомобілів; США та Канада значно послабили також режим митного оподаткування мексиканського експорту сільськогосподарської продукції.

Перспективи НАФТА:

Поширенням організації на всю Західну півкулю. В цьому процесі досить виразно прослідковується зв'язок сучасності з давньою доктриною «панамериканізму»;
Можливе, але малоймовірне, посилення процесу інтеграції і перетворення організації у митний союз.

Содержание