12. Економічна основа розвитку сучасної цивілізації.

Розвиток сучасної цивілізації пов’язаний з історично тривалим переходом від однієї виробничої технології до іншої. Становлення цивілізованості загалом зумовлене переходом від збиральництва до переробної суспільно-виробничої технології, яка відображає активне ставлення людини до навколишнього середовища, конкретно-історичний характер обміну, що відбувається між суспільством і природою. Розвиток суспільно-виробничої технології вказує на те, якими методами здійснюється праця і як на її основі виробляються матеріальні й духовні цінності, необхідні для забезпечення життєдіяльності людини. Перехід від однієї технології до іншої зумовлюється змінами у розвитку засобів виробництва, прогресом.

Природні умови, специфіка виробничої технології, зміст праці людини та розвиток її потреб визначають історично конкретний рівень культури суспільства. Це поняття у широкому розумінні відбиває спосіб виготовлення матеріальних і духовних цінностей, їх передавання і споживання, що склалися у суспільстві. За своїм змістом воно близьке до поняття "цивілізація". Спільною основою їх є відповідний зміст людської праці не лише як специфічної діяльності, спрямованої на виробництво засобів існування людини (предметів харчування, одягу, житла, а також духовних цінностей), а й як першооснови, з якої формуються людина, суспільство в цілому, соціальна форма розвитку матеріального буття.

Відповідно до цього цивілізація визначається як історично конкретний стан суспільства, який характеризується особливим способом праці, певною суспільно-виробничою технологією, відповідною матеріальною і духовною культурою. Цивілізація відображає органічну сукупність соціально-економічних і культурних характеристик суспільства, досягнутий рівень продуктивних сил, спосіб взаємодії людини з природою.

Розвиток цивілізації у широкому розумінні цього поняття відображає історичну еволюцію суспільства, його поступальний рух від одного ступеня зрілості до іншого - більш високого. Цьому розвиткові притаманна загальна логіка суспільно-історичного прогресу людства, що відбувається у всесвітньому масштабі.

За домінуючими економічними ознаками, тобто за економічною основою, в історичному аспекті виділяють такі типи всесвітніх цивілізацій: аграрна, індустріальна, постіндустріальна.

Аграрна цивілізація за своєю часовою тривалістю охоплює найбільший період, початок якому поклала неолітична (аграрна) революція (IV-III тис. до н.е.), що ознаменувала перехід від привласнюючого до виробляючого (відтворюючого) господарства. Теоретичне, дискурсивне відображення вона мала у вченні фізіократів та меркантилістів. У цей час аграрна економіка становила ядро цивілізації

Індустріальна цивілізація продемонструвала небачені темпи економічного зростання та залучення до виробництва величезної маси ресурсів. Так, за період із 1715 по 1971 рр. обсяг світового промислового виробництва зріс у 1730 разів, а більше половини даного приросту здійснювалося з 1948 р. Проте подальше нарощування такими темпами виробництва має природні та економічні обмеження. За експертними оцінках, при збереженні нинішніх темпів приросту додаткової енергії теплової межі буде досягнуто через 75 років, а запасів палива залишилося на 130-150 років. Підраховано, що нині на земній кулі споживається у тисячу разів більше їжі і сировини порівняно з ресурсами незайманої природи планети, тобто продуктивність біосфери збільшилася на три математичних порядки. Індустріальна цивілізація та відповідна їй модель розвитку знаходиться в стадії глибокої і всеосяжної кризи, що дало привід окремим вченим вести мову про “тотальну деструкцію (руйнацію) сучасної цивілізації” , що проявляється: по-перше, у безмежній, безсистемній і безконтрольній утилізації речовини природи, максимізації економічного зростання, а не його оптимізації; по-друге, у підпорядкуванні сучасної праці минулій, тобто у повній залежності людини від мережі машин, у домінуванні технократичних підходів у соціально-економічному розвитку; по-третє, у накладенні, взаємопереплетенні цивілізаційних суперечностей різного рівня, в умовах яких державні, регіональні суперечності не в змозі перебороти вплив глобальних без радикальної перебудови глобальної системи політичних і економічних відносин.

Постіндустріальна або ноосферно-космічна цивілізація, яка зараз формується, має такі риси: 1) широка інтелектуалізація виробництва; 2) пріоритетний розвиток науки; 3) розвиток складної розумової праці.

Додатково: Видатний економіст А. Сміт розглядав чотири стадії економічного розвитку (прогресу) людства: полювання, збиральництво, сільське господарство, комерційне суспільство.

Підсумовуючи все вищезазначене, сучасне трактування історичних стадій економічного розвитку цивілізації виглядає наступним чином.

1-а стадія. „Суспільства з технологіями добування”, тобто з переважним розвитком засобів і способів вилучення, переміщення та неглибокої переробки різноманітних продуктів природи (збиральництво, мисливство, рибальство, видобуток мінеральної сировини, природного палива, дорогоцінних каменів, тощо).

2-а стадія. „Суспільства з аграрно-ремісничими технологіями”, основу яких складало землеробство з використанням біологічної енергії людей і тварин, а також ручне виробництво з глибокою переробкою (кераміка, металургія, ткацтво).

3-а стадія „Суспільства з індустріальними технологіями” на базі розвитку великого машинного виробництва, які використовують переважно небіологічну енергію в процесі взаємодії людей з природним і соціальним середовищем.

4-а стадія „Суспільства з сервісними технологіями” відображають сучасний етап економічного і науково-технологічного розвитку, який характеризується дематеріалізацією виробництва, переважання послуг у структурі суспільного багатства.

Джерело: Філіпенко