logo
MEV_GOS_2010

64. Світовий ринок капіталів: динаміка розвитку, структура, регулювання.

Ринок капіталів - це частина фінансового ринку, де формуються попит і пропозиція в основному на середньо- і довгостроковий позиковий капітал, специфічна сфера ринкових відносин, де об'єктом угоди є наданий у позику грошовий капітал і де формуються попит і пропозиція на нього.

З функціональної точки зору ринок капіталів - це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення процесу відтворення: з інституційної - сукупність кредитно-фінансових установ, фондових бірж, через які рухається позиковий капітал.

1.Динаміка розвитку. Ринок капіталів пройшов еволюцію від зародження на ринку простого товарного виробництва у формі обігу лихварського капіталу до широкого розвитку ринку позикових капіталів на загальному ринку (об'єкт угоди - наданий у позику грошовий капітал на основі співвідношення попиту і пропозиції на цей товар і ставки позикового (кредитного) відсотка).

У післявоєнний період система експорту капіталу зазнала значних змін. Це стало наслідком зрушень, що відбулися у світі, таких як розпад колоніальної системи, розвиток державно-монополістичних процесів. Вирішальний вплив справив НТР й істотні структурні зрушення в світовій економіці, посилення інтернаціоналізації господарського життя, інтеграційні процеси, становлення транснаціонального капіталу.

США протягом усього післявоєнного періоду займають домінуючі позиції в експорті капіталу (особливо у 50-60 рр.). Значні маси відносно вільних капіталів накопичилися у таких країнах, як Канада, Швейцарія, Швеція, однак маса вивезених ними капіталів була набагато меншою за американські. На іншому полюсі опинилися країни Західної Європи та Японії, які відчували нестачу капіталів і змушені були імпортувати їх, передусім із США. Вже на початку 70-х співвідношення сил змінилося. Монополії країн Зх.Європи та Японії почали активніше вивозити капітал, витискаючи США. Розширюється капіталообмін між самими західноєвропейськими країнами, зростає експорт їх капіталів до США, Канади, Японії.

Значні зміни сталися у співвідношенні різних форм вивозу капіталів. В післявоєнний період відбувається одержавлення вивозу капіталів, розвивається державно-монополістичне регулювання їхнього руху. Це виявляється, по-перше, що держава сама стає крупним інвестором за кордон, в основному шляхом надання позик. По-друге, західні держави всіляко підтримують і стимулюють зовнішньоекономічну експансію своїх ТНК. По-третє, у післявоєнний період держави почали часто вдаватися до прямого контролю над міграцією капіталів з метою пом’якшення суперечностей, породжуваних цим процесом. По-четверте, широко використовувалися м\н організації як для стимулювання вивозу капіталів, так і для створення сприятливих умов для діяльності іноземних інвесторів.

Для еволюції форм вивозу приватних капіталів характерна істотна зміна у співвідношенні між підприємницькою та позичковою формами вивозу капіталу. Значний період часу переважав вивіз капіталів у підприємницькій формі, наприкінці 70-х років відбувається поворот до переважно позичкової форми вивозу капіталу. Особливе місце у русі капіталів зайняв вивіз підприємницьких капіталів у формі ПЗІ.

Відбулися серйозні зміни в географічному розподілі закордонних інвестицій. До другої світової війни основна маса експортованих капіталів спрямувалася у колонії та залежні країни. В сучасних умовах приблизно ¾ закордонних інвестицій припадають на розвинені країни. Відбувається своєрідний міжнародний капіталообмін.

Особливо швидко прямі іноземні інвестиції зростали у 1980-2000 рр., коли їх темпи в 10 разів перевищували ріст світового виробництва і торгівлі. Співвідношення суми залучених прямих іноземних інвестицій до світового ВВП зросло з 0,5% до 5%. У 2001-2003 р., у зв’язку з процесами рецесії в світовій економіці темпи росту прямих ін..інвестицій дещо знизились.. у 2003 р. обсяг залучених ПІІ знизився до рівня 1997. Потім спостерігалося деяке пожвавлення,але у зв’язку з глобальною фінансовою кризою темпи ПІІ почали стрімко падати.

Нині капітал вивозять і провідні промислово розвинуті країни, і середньорозвинуті, і навіть країни, що розвиваються, перш за все “нові індустріальні країни”. Серед найбільших експортерів капіталу — США, Великобританія, Франція, Німеччина, Японія, Гонконг. З усього обсягу експорту прямих зарубіжних інвестицій більше ніж 90 % припадає на розвинуті країни світу, які одночасно є й основними його імпортерами. Про це свідчить той факт, що майже 70 % загального обсягу міжнародного інвестування припадає на тріаду США — Європейський Союз — Японія.

2.Структура. Ринок капіталів - це складова частина фінансового ринку, що розпадається на ринок цінних паперів і ринок середньо- і довгострокових банківських кредитів. Це також найважливіше джерело довгострокових інвестиційних ресурсів для уряду, корпорацій і банків. Якщо грошовий ринок надає високоліквідні кошти в основному для задоволення короткострокових потреб, то ринок капіталів забезпечує довгострокові потреби у фінансових ресурсах. Він охоплює оборот позикового і банківського капіталів, комерційного і банківського кредитів, а також функціонування кредитних аукціонів.

Форми м/н руху капіталу:

  1. За джерелом походження капіталу є офіційний і приватний.

Офіційний (державний) капітал – це кошти з державного бюджету, що переміщуються за кордон, або ті, що приймаються в країну з-за кордону, за рішенням уряду, чи міжурядових організацій.

До офіційного відносять:

Джерелами є кошти державного бюджету, кошти, що сплачують громадяни.

Приватний капітал – це кошти приватних фірм, банків, недержавних організацій та установ, що переміщуються за кордон, або приймаються з-за кордону за рішенням керівних органів підприємств.

До цієї категорії відносять:

  1.