17. Інтеграційні об’єднання в Латинській Америці

За даними Організації американських держав (ОАД), в Латинській Америці діють:

• 4 митних союзи – Меркосур, Андське співтовариство, КАРИКОМ, Центральноамериканська система інтеграції;

• 18 зон вільної торгівлі як багато-, так і двостороннього формату, у тому числі між Меркосур і Андським співтовариством;

• одна рамкова угода між Меркосур і Мексикою.

Загалом, процес латиноамериканської інтеграції почався в 1960-і рр., коли були підписані перші угоди про інтеграційні угрупування.

Першим інтеграційним угрупуванням стала Латиноамериканська зона вільної торгівлі – ЛАФТА (Latin America Free Trade Agreement – LAFTA), створена на основі Договору Монтевідео, метою якого було формування зони вільної торгівлі в західній півкулі. До її складу увійшли 11 країн: Мексика, Аргентина, Болівія, Бразилія, Чилі, Колумбія, Еквадор, Парагвай, Перу, Уругвай, Венесуела. Угрупування об'єднало 85% країн Латинської Америки і Карібського басейну, які намагались за допомогою інтеграції пришвидшити індустріалізацію економік і розширити ринки збуту. У його рамках була створена система взаємних торговельних преференцій, основу яких складали, перш за все, товари, що не були предметом взаємного експорту. Проте, величезна економічна диференціація між країнами не дозволила повністю реалізувати проект.

Через два десятиліття (1980 р.) ЛАФТА була перейменована в Латиноамериканську Асоціацію інтеграції (ЛАІ – Association of Latin American INTEGRATION–ALAI), гнучкішу угоду, що дозволяла укладати торгівельні угоди між 2-3 партнерами, але зона вільної торгівлі так і не була створена. В рамках ЛАІ діють двосторонні угоди, які представляють собою списки товарів, що підлягають тарифним преференціям в розмірі до 100%. Розмір преференцій залежить від країни походження і розміру преференцій, наданих країною-партнером.

У 1991 р. Асунсьйонським договором був створений Меркосур (Спільній рінок країн південного конуса, додатково див. пит. 26), членами якого стали Аргентина, Бразилія, Парагвай та Уругвай (договір підпісаній в м. Асунсьйона (Парагвай)); з 1996 р. – Болівія асоційований член; з 2000 р. – Чилі асоційований член; З 2003 р. – асоційованими членами є Венесуела, Колумбія, Перу та Еквадор; у 2009 р. – Венесуела, яка розпочала процедуру вступу ще з липня 2006 р., мала стати повноправним членом, проте отримавши підтримку бразильського парламенту, але не залучившись згодою парагвайської сторони, на сьогодні повноправне членство країна у організації не здобула!!

Основними адміністративними органами об'єднання є Рада загального ринку, Група загального ринку, Комісія торгівлі, Спільна парламентська комісія, Соціально-економічний консультативний форум і Адміністративний секретаріат.

«Асунсьйонский договір» гарантує просування активів, послуг, капіталу і відміну мита для його учасників та запровадження спільного митного тарифу для інших країн на 85 % товарних позицій. 1994 р. країни створили зону вільної торгівлі. У 1995г. був створений митний союз з введенням загального митного тарифу (із ставками 0-20%). Проте, зберігаються нетарифні обмеження, проблеми в торгівлі цукром і машино-технічною продукцією (які відносяться до групи спеціальних галузей); вживання антидемпінгових процедур у взаємних стосунках, різні правила походження, що негативно позначається на принципі вільної торгівлі товарами і вільного транзиту. Створена ЗВТ з Чилі і Болівією. У 1999г. запропоновано досягти стратегічної мети – валютний союз, а в середньостроковій перспективі – сформувати спільний ринок. На даний час спрощені формальності щодо перетину кордону фізичними особами (створюються спільні прикордонно-митні пункти, підписана угода про взаємне визнання документів про початкову та середню освіту, запроваджується обов'язкове вивчення португальської мови у школах Аргентини та іспанської  – в Бразилії.

Другим інтеграційним угрупуванням Латинської Америки став Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР - Central American Common Market – CACM), утворений в 1960 р. у складі 5 країн: Сальвадору, Гватемали, Гондурасу, Нікарагуа, Коста-Ріки. Країни-члени мали намір сформувати митний союз, але досягли лише зони преференційної торгівлі в період до 1990-х рр.

У 1993 р. країни зробили спробу відродити угрупування на основі підписання нової угоди. Хоча в 1990-і рр. інтеграційні заходи в ЦАСР стагнували, з початком нового століття вдалося подолати несприятливі тенденції і сформувати митний союз. У 2000р. країни ввели загальний митний тариф із ставками мит 0-15%. Одночасно активізувалася діяльність ЦАСР у формуванні зон вільної торгівлі з іншими країнами – США (про створення Центральноамериканської зони вільної торгівлі – КАФТА), з Домініканською республікою. Країни Північного трикутника (Сальвадор, Гватемала, Гондурас) підписали угоду з Мексикою в 2000р. Є угоди про двосторонні зони вільної торгівлі – між Нікарагуа і Мексикою (1997), між Коста-Рікою і Мексикою (1994).

Третє важливе угрупування в регіоні об'єднало країни Карибського басейну. У 1968 р. створена Організація Східнокарибских держав – ОСКД (також - Східнокарибский спільний ринок, на сьогодні діє валютний союз, Organization of Eastern Caribbean States – OECS). Карибське Співтовариство (КАРИКОМ, Caribbean Community – CARICOM) було створене по Договору Чагуарамас в 1973 р. у складі 12 країн і територій Карибського басейну – Антігуа і Барбуди, Багамських островів, Барбадосу, Беліза, Доміникі, Гайани, Гренади, Сент-Кіттс і Невіса, Ямайки, Сент Люсії і Гренадін, Тринідаду і Тобаго, Монтсеррат (британська колонія). З 1995 р. в склад увійшли Сурінам, в 1997 р. – Гаїті. В даний час КАРІКОМ діє як митний союз на основі ліквідації мит, гармонізації митних процедур, введення загального митного тарифу.

Ще одне провідне угрупування в Латинській Америці – Андське співтовариство створене у 1969 р. у складі 5 країн – Болівії, Колумбії, Еквадор, Перу і Венесуели. На рубежі двох століть також досягло такої форми економічної інтеграції як митний союз. З 1995р. введений загальний митний тариф із ставками 5-20% (Перу бере участь тільки в рамках ЗСТ з 2005г.). Країни мають намір сформувати ЗВТ послугами, гармонізувати макроекономічну і аграрну політику і досягти спільного ринку. З 2000г. функціонує зона вільної торгівлі Андське співтовариство-Меркосур.

Варто відзначити, що ще в 1994 р. Бразилія запропонувала проект Південноамериканської зони вільної торгівлі (САФТА, South American Free Trade Agreement – SAFTA). Передбачалося, що інтеграційним центром виступить Меркосур (пропонувалося створити зони вільної торгівлі між Меркосур і Андським Співтовариством, між Меркосур і ЦАСР, розширення складу Меркосур і укласти угоди про двосторонні зони вільної торгівлі.

У 2004 р. на третьому саміті президентів країн Південної Америки було ухвалено рішення про формування Південноамериканського співтовариства націй (South American Community of Nations, SACN) у складі 12 країн, що входять в Меркосур (Бразилія, Аргентина, Уругвай, Парагвай, Венесуела) і Андське співтовариство (Болівія, Колумбія (наприкінці 2009 р. з’явились заяви щодо доцільності виходу країни з співтовариства через політичні розбіжності), Еквадор, Перу), а також Сурінама, Чилі, Гайани. Спостерігачами стали Мексика і Панама. Cтратегічна мета Співтовариства визначена в Декларації Куско – формування Південноамериканського Співтовариства націй у складі 12 країн, а в перспективі і всіх країн Південної Америки на основі економічного союзу до 2019р. по європейській моделі з введенням загальної валюти, загального парламенту і єдиного паспорта. Як проміжний етап було намічено створити зону вільної торгівлі на основі ліквідації митних зборів на нечутливу продукцію до 2014р. і на чутливу продукцію до 2019р.

У квітні 2007р. первинна концепція формування Південноамериканського співтовариства націй була трансформована в ідею створення Союзу Південноамериканських націй, ЮНАСУР (Union of South American Nations, UNASUR). Головна причина – зміна підходу до процесу інтеграції в Південній Америці:якщо в рамках Співтовариства основний акцент був зроблений на економічну інтеграцію і створення економічного союзу по європейській моделі, то в рамках Союзу акцент змістився на політичну співпрацю, відсунувши на другий план економічні питання. На даній зустрічі вирішено створити кредитний інститут – Банк Півдня (Banco del Sur) засновниками якого стали Венесуела, Аргентина, Бразилія, Болівія, Парагвай, Уругвай, Еквадор. В кінці травня 2008р. відбувся саміт керівників держав і урядів країн ЮНАСУР в м. Бразіліа, на якому було підписано Договір про Південноамериканський союз націй. Також було вирішено створити Південно-американську раду оборони в цілях зміцнення регіональної безпеки. У Договорі записано завдання формування парламенту, але країнам не вдалося добитися консенсусу за детальним визначенням даного питання. Також встановлений 5-річний мораторій на прийом нових членів, вважаючи з дати набуття чинності Засновницького договору.

Інституційна структура ЮНАСУР: найвищий орган – 1. Рада керівників держав і урядів країн-членів (зустрічі не рідше одного разу на рік). Введено тимчасове президентство (на рік, зараз це Рефаель Корреа, президент Еквадора); 2.Рада міністрів закордонних справ як виконавський орган, націлений на зміцнення політичного діалогу; 3.Рада представників складається з представників (делегатів) країн на рівні послів (один раз на два місяці); 4.зустрічі галузевих міністрів з розгляду і реалізації проектів по напрямах розвитку південноамериканської інтеграції; 5.Генеральний секретаріат; 6.Комісія з прискорення південноамериканської інтеграції; 7.Банк Півдня.

В цілому, в Південній Америці йде процес формування загальнорегіонального інтеграційного об'єднання за участю 12 країн і значним економічним потенціалом: сукупним ВВП у 2 868,4 млрд.дол., сукупним експортом товарів і послуг в 181 млрд.дол., чисельністю населення в 370 млн.чол. і загальній території в 17,3 млн.кв.км. За об'ємом економічного потенціалу ЮНАСУР знаходиться на 4 місці в світі, поступаючись НАФТА, ЄС і АСЕАН.

Але зберігаються і дезінтегруючі чинники: диференціація між країнами за обсягом ВВП і средньодушовими доходами, рівнем економічного розвитку; приблизно схожа структура експорту багатьох країн; нерідко відсутність загальної позиції відносно тієї або іншої інтеграційної мети, відносно співпраці з США.

Таким чином, проект САФТА поступово трансформувався в концепцію ЮНАСУР, яка включає не тільки економічні, але і політичні і соціальні питання. Тобто носить ширший характер і відсовує на другий план торгову лібералізацію як початковий етап будь-якого процесу інтеграції. Сильними сторонами інтеграційного об'єднання, що формується в Латинській Америці, слід вважати акцент на конвергенцію двох найдинамічніших і успішніших інтеграційних проектів – Меркосур і Андського Співтовариства; активну реалізацію інвестиційних проектів у сфері енергетичної, транспортної і комунікаційної інфраструктури; створення кредитного інституту Банку Півдня для їх фінансування.

АЛБА (ісп. Alianza Bolivariana para los Pueblos de Nuestra America) — альянс країн Латинської Америки і Карибського басейну. До складу альянсу АЛБА входять 9 країн: Болівія, Венесуела, Куба, Еквадор, Нікарагуа, Гондурас, Доміника, Антігуа і Барбуда, Сент-Вінсент і Гренадіни. Як міжнародна організація, і субрегіональне інтеграційне об'єднання був створений в 2004 р. за ініціативою Уго Чавеса і Фіделя Кастро. Мета альянсу — сприяння торгівлі і кооперації між її учасниками. Країни - члени альянсу почнуть використовувати для взаєморозрахунків умовну грошову одиницю - сукре (sucre) - з січня 2010 р. Сукре спочатку буде електронною валютою. Якщо її введення себе виправдає, то потім вона перетвориться на реальну грошову одиницю. Варто відзначити, що валюти латиноамериканських країн не відрізняються стійкістю і значно залежать від цін на сировину на світових ринках. Через це єдину валюту Латинської Америки можуть чекати додаткові складнощі. Назва валюти була вибрана на честь активного бійця за незалежність південноамериканських країн від Іспанії Антоніо Хосе Сукре. Крім того, СУКРЕ – це абревіатура Єдиної системи регіональної компенсації.

Необхідно відзначити, що величезний вплив на економічні зв'язки в Латинській Америці, інтеграційні процеси, справляють США, за ініціативою яких був висунутий перший проект об'єднання Америк в єдину зону вільної торгівлі («Американська Ініціатива»). Єдиним угрупуванням, яке зберігає міцні економічні і політичні зв'язки з Європою, є Меркосур. У червні 1996 р. підписана Угода про міжрегіональну співпрацю з Європейським Союзом, яка набрало чинності в 1999 р.