Рекламна діяльність:

• Міжнародна рекламна асоціація,

• Європейська та міжнародна асоціація рекламодавців.

66. СДР – як форма світових грошей: проблеми функціонування.

В 1968 Спеціальні права запозичення (СДР) стали засобом міждержавних розрахунків. Емісія СДР проводиться лише за рішенням виконкому МВФ. Механізмом технічного функціонування СД,Р є кредитові записи на спеціальних рахунках країн-членів МВФ. З самого початку було закладено принцип – квоти країни визначають її питому вагу в СДР.

Сьогодні СДР має обмежену сферу використання таку, як резервний актив, також їх головна функція — служити як розрахункова грошова одиниця МВФ і деяких інших міжнародних організацій. СДР є ані валютою, ані вимогою на МВФ. Це, швидше, потенційна вимога на взаємокорисних валютах членів МВФ. Власники СДР можуть одержати ці валюти в обмін на їхні СДР двома шляхами:

• через угоду про добровільний обмін між членами,

• через переназначення членів МВФ з сильними зовнішньоекономічними позиціями, щоб розповсюдити СДР від членів із слабкими зовнішньоекономічними позиціями.

Право користуватися СДР мають:

1. МВФ

2. Країни-члени МВФ

3. Міжнародні організації, які мають право користування (10 організацій)

4. Країни – не члени МВФ

Головна функція СДР – поповнення ліквідних ресурсів країн-членів.

Відсоткова ставка СДР забезпечує базис для обчислення відсотків нараховуються для членів на регулярних (не концесійних) позиках МВФ, відсотки сплачувані і нараховані членам на їхні СДРкапіталовкладення, також відсотки, сплачувані членам на частки їх квотових внесків. Процентна ставка СДР визначається щотижня і базується на середньозваженій величині представляючих процентних ставок на короткострокових позиках на ринках грошей кошика валют СДР.

Проблема курсоутворення чи вартості СДР. Виділяють 3 етапи курсоутворення:

1. первісний етап: СДР визначається в певній кількості золота;

2. етап «великого кошика» (1976-1981): курсоутворення до великого кошика (16 країн). В 1979 році до кошику країн були приєднані країни-експортери нафти через значні обсяги фінансових ресурсів, які вони накопичили;

3. етап «малого» кошика: 5 країн (долар, фунт, франк, німецька марка, єна), з 1999 року – 4 країни (долар, фунт, євро, єна).

Питома вага валют в кошику переглядається кожні 5 років. Зараз ситуація виглядає наступним чином: долар (44%), єна (11%), євро (34%), фунт (11%).

Типи операцій з СДР:

• купівля будь-якої валюти;

• використання свопів;

• з 1981 року-дозволений форвард;

• надання кредитів;

• надання гарантій;

• надання дарів.

Останні 20 років спостерігається послаблення позицій СДР, яке проявляється в наступному:

• 1981 рік – до СДР прив’язують валюти 15 країн, пізніше їх кількість зменшилася до 8, потім до 4. Зараз таких країн лише 3;

• Скорочення використання в якості резервного засобу: в 1980 р. 9% світових резервів деномінувалися в СДР, в 1994 р. – 3,7%. Сьогодні – 2%;

• Обмеження використання в якості міжнародного платіжного засобу: використовується лише на рівні центральних банків під час міжнародних трансакцій;

• Ринок приватних операцій з СДР існує, але не розвинувся (його об’єм оцінюється в 10 мільярдів, в основному у формі банківських депозитів, інколи депозитних сертифікатів та міжнародних облігацій).

СДР існує лише як інструмент всередині МВФ, який використовується:

• як коефіцієнт для перерахунку валют;

• для розрахунку квот;

• для деномінування кредитів;

• для вираження всіх видатків та доходів МВФ.