6. Вплив піі на економіку приймаючих країн.

Закордонні інвестиції відіграють велику роль в економ. розвитку будь-якої держави незалежно від рівня її економічного розвитку.

Спершу слід виокремити позитивні ефекти від припливу іноземного капіталу.

1. Імпортований капітал поповнює внутрішні джерела фінансування вкладень. Забезпечуючи приплив коштів, ввіз капіталу в будь-яких його формах сприяє ослабленню напруженості кредитної сфери приймаючої країни. Як наслідок цей вплив проявляється у зниженні процентної ставки банківських кредитів, що слугує додатковим стимулом до внутрішніх інвестицій.

2. Іноземний капітал не може функціонувати як самозростаюча вартість, не надаючи поштовху місцевим продуктивним силам, якщо, звичайно, він іде у виробництво, у першу чергу – в основний капітал. У цьому випадку іноз. інвестиції здатні підвищити ефективність виробництва й розширити ринки збуту завдяки підвищенню технічного рівня й збільшенню віддачі засобів праці (через зміну застарілого обладнання, застосуванні нових технологій або адаптації технологій країни-реципієнта до вимог світового ринку), а також поліпшенню організації й керування виробництвом і збутом, поглибленими маркетинговими дослідженнями, впровадженню схем промислової логістики й т.д.

3. Розширення обсягу виробництва в секторі з іноземною участю, що супроводжується підключенням до нього місцевих субпостачальників, сприяє розгортанню сполучених галузей. У результаті прискорюється ріст приймаючої економіки в цілому і виникає додатковий попит на кваліфіковану робочу силу, інженерів і вчених.

4. Здійснюючи імпортозаміщення, іноземний сектор здатний насичувати приймаючу економіку гостродефіцитною оригінальною продукцією, призначеною для модернізації її виробничої бази; він також дозволяє формувати сучасну модель споживання, заохочувати конкуренцію, привносити й удосконалювати ринкові методи господарювання.

5. Залучення іноземних фірм, що працюють на експорт, веде до збільшення експортних доходів країни-реципієнта. Зростає внесок таких доходів у приріст її ВВП. При цьому іноземна фірма-експортер нерідко йде на створення стратегічних альянсів з місцевими виробниками, відкриваючи їм вихід на світовий ринок.

6. Відомі економісти, як переваги іноземних інвестицій відзначають податкові надходження і заробітну плату працівникам, які, виступаючи доповненням до бюджету, у кінців-кінців призводять до розвитку інфраструктури і збільшенню соціальних витрат.

7. Продуктивність праці на підприємствах з іноземними інвестиціями іноді в 2 рази перевищує продуктивність на вітчизняних. Це зумовлено високою ефективністю нових складальних підприємств, котрі належать іноземним інвесторам, їх більш вузькою спеціалізацією меншою кількістю управлінського та дослідницького персоналу.

ПІІ можуть негативно впливати на відтворювальний процес у країні-реципієнті.

1. ПІІ є джерелом додаткових коштів для фінансування внутрішніх капіталовкладень лише доти, поки репатріація прибутків не перевищить ці інвестиції.

2. В країнах з перехідною економікою за час реформ як резиденти, так і нерезиденти розробили витончені схеми укриття прибутку й уникнення оподатковування. Такого роду схеми реалізуються через використання бартеру, грошових сурогатів, "відкатних" цін, різноманітних форм неплатежів. Більш того, великі іноз. інвестори, використовуючи свою маркетинг. перевагу, різні способи відхилення від стандартних фіскальних процедур, методи обмежув. ділової практики, а також надані їм пільги, здійснюють значну частину своїх експортних і імпортних операцій в обхід стандартних мит.

3. Внутрішні джерела фінансування вкладень поповнюються не завжди ще й тому, що іноземні компанії найчастіше звертаються до ринку позичкового капіталу країн-реципієнтів. Збільшуючи попит на кредити, вони тим самим сприяють їхньому подорожчанню. Це звужує можливості фінансування потенційних національних інвесторів.

4. ПІІ найчастіше не призводять до поліпшення структури нагромадження й виробництва в приймаючій країні, оскільки іноземні фірми, керуючись теорією життєвого циклу продукції, переводять за кордон переважно ті технології й устаткування, які в їхній країні втратили статус новітніх.

5. З ускладненням вироб-ва й підвищенням рівня вертикальної інтеграції в рамках ТНК слабшають їхні контакти з місцевими субпостачальниками. Як наслідок не набувають свого розвитку сполучені виробництва. При цьому збільшуються розходження в рівні соціально-економічного розвитку окремих регіонів країни-реципієнта, зростає фрагментарність її господарства, руйнується її єдиний економічний простір.

6. Під впливом погіршення інвестиційного клімату, економічної кризи або будь-яких інших обставин існує постійна небезпека репатріації завезеного капіталу, скорочення робочих місць й згортання виробництва. Загроза масових звільнень виникає ще й тоді, коли прихід іноземного інвестора здійснюється не у формі будівництва нових об'єктів, а шляхом скупки вже існуючих місцевих компаній.

7. Існують випадки придбання іноземцями національних підприємств з метою усунення конкурента. Причому використовуються різноманітні способи: від скупки боргів вітчизняної компанії і її наступного банкрутства до скупки її акції для перепрофілювання або закриття через банкрутство. Нерідкі випадки створення спільного підприємства з наступною орендою закордонним партнером саме тих виробничих площ, де національна компанія випускає свою цілком конкурентоспроможну продукцію.

8. Визначають ще два негативних ефекти залучення прямих іноземних інвестицій: витіснення національних капіталів і компаній (ефект crowding out) та сприяння відтоку капіталу із країни на основі трансферного ціноутворення.

Отже, інтегруючись в економіку приймаючої країни, і взаємодіючи з місцевим капіталом на всіх стадіях свого кругообігу, іноземний капітал одночасно і стимулює, і гальмує процес національного нагромадження в будь-якій країні. Оптимізація розміщення прямих іноземних інвестицій передбачає вибір обґрунтованої й довгострокової економічної спеціалізації країни, що забезпечує її національну безпеку.