69. Сутність нової архітектури міжнародної валютно-фінансової системи.

Світова фінансова система сьогодні є малоконтрольованою і перебуває у стані хаотичної структуризації й оновлення. На часі — перегляд наявної системи контролю, яку має заступити координувальна архітектура. Роль інституцій у цій архітектурі полягає у напрацюванні й проведенні спільної стратегії регулювання та координації світового ринку на міжнародному рівні. Насамперед ідеться про розробку загальних правових норм, що мають регулювати функціонування фінансових структур.

Після фінансової кризи наприкінці 1990-х років набув широко застосовання термін „глобальна фінансова архітектура” (в визначенні МВФ - сукупність інституцій, ринків, норм та правил, а також практики, яку використовують урядові, підприємницькі кола та окремі громадяни для здійснення економічної та фінансової діяльності).

Інтенсифікація економічних зв'язків між країнами, національними компаніями та активізація міжнародного виробництва ТНК потребували нового фінансового середовища. Це викликало, по-перше, якісні перетворення в міжнародних валютно-кредитних відносинах; по-друге, переплетіння та доповнення національних ринків позичкових капіталів; по-третє, інтеграцію та глобалізацію фондових ринків; по-четверте, величезні темпи зростання міжнародних банківських операцій, створення всесвітньої мережі філій транснаціональних банків.

Міжнародне співтовариство, адекватно оцінюючи глобальні виміри кризи, посилило зусилля щодо зміцнення міжнародної валютної і фінансової системи. Загальна мета полягає в тому, що ринки мають функціонувати з більшою прозорістю, справедливістю та ефективністю, а загалом пропонується нова глобальна фінансова архітектура, характерними ознаками якої є:

• концентрація діяльності МФО на їхніх основних завданнях: МВФ - монетарна, фіскальна політика та політика обмінних курсів, нагляд за реформою фінансового сектору; Світовий банк - довгострокові структурні та соціальні аспекти розвитку, розбудова системи соціального захисту;

• фінансування МВФ на більш пільгових умовах країн, які вживають ефективних заходів для зменшення їхньої вразливості до криз, з публікацією оцінки цих заходів;

• здійснення країнами з перехідною економікою із нестійкою фінансовою системою прозорих і недискримінаційних заходів податкової політики для зменшення відтоку короткострокового капіталу та стимулювання руху довгострокового капіталу, насамперед, прямих іноземних інвестиції;

• стимулювання більш впорядкованої та своєчасної реструктуризації приватного боргу з використанням країнами “правила колективної відповідальності” в контрактах про суверенний борг, а у виняткових обставинах - для надання термінової фінансової допомоги МВФ - залучення дебіторів до практики “доброї волі” чи підтримка тимчасового призупинення виплат за зобов’язаннями;

• сприяння МВФ впровадженню системи страхування депозитів з відповідальністю за діяльність банку акціонерів, а не дрібних вкладників у країнах з перехідною економікою для зменшення національної “моральної небезпеки”;

• міжнародна фінансова підтримка здорової курсової політики без запровадження режиму “прив’язаного” обмінного курсу країнами з перехідними економіками;

• кредитування МВФ у звичайних межах країн у кризовому стані для зниження міжнародної “моральної” небезпеки, а у випадках систематичних криз - використання існуючих кредитних ліній (коли проблема полягає в самій країні та існує небезпека розповсюдження кризи) або до спеціального фінансування (коли країна стає невинною жертвою кризи);

• міжнародна політична підтримка фінансових реформ з посиленням мотивації та реального впливу національних урядів.

Рекомендації ЄС щодо побудови нової фінансової архітектури:

Першим принципом визначено те, що жодна фінансова інституція, жоден ринковий сегмент не повинні залишатися за межами регуляторного поля, другий принцип передбачає підвищення прозорості та звітності фінансового ринку, третій принцип передбачає можливість оцінювання ризиків з метою попередження криз, зокрема, шляхом проведення координованого моніторингу діяльності мультинаціоональних фінансових інституцій. Четвертий принцип полягає у наданні Міжнародному валютному фонду центральної ролі в більш ефективній фінансовій архітектурі шляхом модернізації його можливостей у наданні допомоги країнам, що її потребуватимуть, а також шляхом збільшення ресурсів МВФ.

"Велика двадцятка" стане головним світовим форумом, який вирішуватиме питання глобальної економіки, а Світовий банк повинен стати головним координатором у вирішенні таких глобальних проблем, як продовольча безпека і зміна клімату. Про це йдеться в проекті підсумкового комюніке саміту G-20.

• Велику увагу учасники G-20 приділили ризикам, які зберігаються у фінансовій галузі. Як один із заходів збереження стабільності "двадцятка" ухвалила рішення про обмеження бонусів для топ-менеджерів банків (точні цифри в підсумковому документі не вказуються). Також в комюніке рекомендується відстрочити грошові заохочення і передбачається можливість повернення бонусів фінансовим установам у разі потреби.

• В той же час глави провідних держав вже почали обговорювати, як не допустити нової кризи у фінансовій галузі. Зокрема, було висунуто декілька пропозицій із цього приводу. Так, учасники G-20 зазначили, що для уникнення ризиків банки повинні будуть збільшити свій грошовий капітал.

• Передбачається, що фінустановам також заборонять виконувати окремі ризиковані операції. Детальніше ці питання розглядатимуться на саміті G-20 2012 року.

• Як повідомлялося, країни "Великої двадцятки" також обговорювали діяльність Міжнародного валютного фонду. Так, учасники G-20 ухвалили рішення про збільшення частки країн, що розвиваються, в капіталі МВФ не менше ніж на 5% (з 43% до 48%).

Варто зазначити, що у доповіді Конференції ООН з торгівлі і розвитку (UNCTAD) міститься радикальний висновок про те, що валютна система, що склалася в світі, неефективна, гальмує розвиток світової економіки і є однією з основних причин фінансової та економічної кризи. Висновок - роль долара як світової резервної валюти повинна бути переглянута.

Низка країн, серед яких Китай і Росія, вже критикували світову фінансову архітектуру, яка базується на доларі як міжнародній резервній і розрахунковій валюті. Проте доповідь UNCTAD стала першим випадком, коли аналогічних висновків і рекомендацій дійшов багатонаціональний інститут.

Доповідь пропонує створити нову систему, схожу на Бреттон-Вудські угоди, яка регулювала б обмінні курси і зобов'язувала центробанки проводити інтервенції для підтримки або ослаблення своїх валют.