logo
MEV_GOS_2010

58. Проблеми формування зони вільної торгівлі України з єс.

Насьогодні Україна та ЄС взаємодіють на основі "Східного партнерства", ініційованого Польщею і Швецією та офіційно затвердженого Європейською Радою 19-20 березня 2009 року та введене в дію на саміті "Східного партнерства" 7 травня в Празі. Воно спрямоване на посилення двостороннього та багатостороннього співробітництва Європейського Союзу (ЄС) із східноєвропейськими партнерами та між ними самими. До них входять: Азербайджан, Вірменія, Грузія, Молдова, Україна та Білорусь. Не визначаючи членство в ЄС як остаточну мету партнерства, ця ініціатива покликана забезпечити активне співробітництво у дво- та багатосторонньому форматі як із ЄС, так і між країнами-партнерами, з метою приведення їх законодавства, економіки і адміністративного управління та інших сфер до європейських стандартів. Однак, "Східне партнерство", як продовження Європейської політики сусідства (ЄПС), має і ряд недоліків, пов’язаних з нечіткою інституційною структурою та низьким рівнем фінансування для реалізації амбіційних цілей.

Україна розглядає даний механізм співробітництва лише як вдале доповнення до успішних двосторонніх відносин. Україна уже перебуває в процесі переговорів щодо Угоди про асоціацію, включаючи Угоду про ЗВТ. Вже набули чинності угоди про спрощення візового режиму і реадмісію, ведуться переговори про скасування візового режиму ЄС з Україною. Тривають переговори з ЄС стосовно членства України в Енергетичному співтоваристві, одночасно відбувається підготовчий процес щодо інтеграції енергетичного ринку України з енергетичним ринком ЄС. Активно розвивається інтеграція і за іншими напрямами. Це дає підстави вважати Україну лідером серед країн-партнерів.

Україна та ЄС тим не менша зараз ведуть переговори, спрямовані на створення тісних економічних та політичних зв'язків у рамках нової посиленої угоди. Угода про ЗВТ покликана сприяти розвитку торгівельних відносин між Україною та ЄС. Угода про ЗВТ є частиною Угоди про асоціацію, що прийде на зміну чинній у 2005-2008 роках між Україною та Євросоюзом Угоді про партнерство та співробітництво (УПС). Три інші частини Угоди про асоціацію стосуються:

1) політичного діалогу, зовнішньої та безпекової політики;

2) юстиції, свободи та безпеки;

3) економічного та секторального співробітництва.

ЄС допускає можливість переходу до вільної торгівлі з Україною за наявності 3х передумов: 1) просування ринкових реформ в Україні, 2) повне виконання положень УПС та 3) вступ України до СОТ (що вже здійснено).

Переговори щодо Зони вільної торгівлі почалися після вирішення питання щодо членства України у Світовій організації торгівлі (СОТ) у лютому 2008 року.

Головна мета ЗВТ полягає у досягненні регуляторного зближення, тобто гармонізацію українського законодавства до європейських норм, а не лише саме зниження митних тарифів і квот. Масштаби та сфери охоплення Зони вільної торгівлі:

1. тарифи та бар'єри у торгівлі, інструменти торгівельного захисту; 2. правила визначення походження товарів; 3. сприяння торгівлі; 4. технічні регламенти (це – нормативно-правові акти, у яких визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим); 5. санітарні та фітосанітарні заходи; 6. торгівля послугами; 7. антимонопольна політика; 8. інтелектуальна власність; 9. державні закупівлі; 10. питання торгівлі енергоносіями; 11. торгівля та сталий розвиток.

Зараз ЄС акцентує увагу на двох питаннях: прискоренні економічних реформ в Україні та перспективах і можливих наслідках створення зони вільної торгівлі для обох сторін.

У ході вирішення першого питання розглядаються дії України щодо подальшої лібералізації торгівлі. Завдання є досить актуальним, адже Україна ще не завершила процесс лібералізації відповідно до вимог СОТ. З іншого боку, більш глибока лібералізація може потребувати додаткового часу, що затягне процес утворення ЗВТ. Виконання цього завдання потребує дотримання вимог режиму найбільшого сприяння, здійснення митної оцінки, дотримання формальностей проведення експорту та імпорту, пом’якшення наслідків кількісних обмежень на імпорт.

Для розв’язання другого питання вивчаються фактори, що мають безпосереднє відношення до утворення зони вільної торгівлі. Проблема полягає в високоякісному прогнозуванні економічних і соціальних наслідків створення зони вільної торгівлі між Україною і країнами ЄС.

Одразу після вступу України до СОТ подальший рух до найпростіших форм вільної торгівлі з ЄС на думку експертів є цілком виправданим, оскільки в середньому тарифи, пов’язані зі вступом до СОТ, є порівняно низькими, а правила цієї організації виключають обмеження через квоти як загальний принцип. Крім того, найпростіша ЗВТ додасть до вже виконаних Україною вимог СОТ тільки рух до нульових тарифів на торгівлю товарами, проте за можливих винятків, таких як сільське господарство.

Більші вигоди від співпраці можна чекати за умови поглибленої інтеграції України та ЄС, зокрема через підписання угоди про поглиблену ЗВТ (так звану "ЗВТ плюс"). Вона передбачає ширше охоплення секторів економіки та скасування не лише митних тарифів, але і суттєве зменшення нетарифних бар’єрів торгівлі. Скасування нетарифних бар’єрів вимагатиме адаптації українського законодавства, а також адміністративних та регуляторних процедур до законодавства та процедур ЄС. Хоча впровадження такої форми інтеграції може бути пов’язане із значними витратами, саме така поглиблена інтеграція принесе більше користі для України, адже стане стимулом до запровадження глибоких внутрішніх реформ.

Поглиблена вільна торгівля могла б у принципі включати такі складники:

- підтримка реформи митної служби;

- узгодження і взаємне визнання стандартів, що зменшує нетарифні бар’єри у торгівлі;

- прийняття стандартів щодо сільськогосподарських продуктів (це може зменшити бар’єри для торгівлі, сприяти розвитку внутрішнього сільськогосподарського ринку);

- усунення обмежень для мобільності капіталу та відкриття українського ринку фінансових послуг;

- ефективніше впровадження конкурентної політики – наближення до стандартів ЄС;

- підтримка впровадження вищих стандартів корпоративного управління;

- супровідна політика, що включає технічну допомогу, інвестиції в інфраструктуру [3].

Наразі існують ознаки того, що "ЗВТ плюс" могла б дати важливі переваги і від вищого ступеня лібералізації, і від проведення внутрішніх регуляторних реформ у головних секторах економіки. Зменшення тарифів на імпорт за найпростішої ЗВТ не призведе до відчутного зростання доходів і поліпшення добробуту, хоча зміни у структурі торгівлі будуть великими. Український експорт до країн ЄС може подвоїтися, що означатиме покращання умов для українських підприємців. Експорт з ЄС до України також може суттєво зрости. Експерти відзначають, що створення ЗВТ між Україною та ЄС сприятиме здешевленню продукції ЄС для українських споживачів і підприємств, що планують імпортувати проміжні товари. Україна має великий потенціал як експортер аграрної продукції та промислових товарів, а ЄС стане для України найбільшим ринком для обох цих категорій. Залучення більших обсягів іноземних інвестицій теж має стати важливою частиною економічного розвитку України, особливо у плані розбудови потужної сфери послуг.

Реалізація положень про вільну торгівлю потребуватиме витрат як з державного бюджету, так і коштів українського бізнесу. Насамперед, це витрати на гармонізацію українського законодавства з Acquis communautaire (спільна нормативна база ЄС) та на розбудову ринкової інфраструктури.

Незважаючи на перехідний період, на думку фахівців не всі українські компанії зможуть витримати тиск конкуренції з боку ЄС. Тому можливе зникнення компаній та скорочення робочих місць, зокрема у довгостроковій перспективі в так званих "старих секторах" (промисловість, сільське господарство). Натомість виникатимуть можливості в "нових секторах" (високих технологій). Тому важливо буде приділити увагу перепідготовці фахівців, щоб скористатися з нових можливостей та мінімізувати негативні наслідки.

Перешкоди для створення ЗВТ: