2) За умови фіксованого обмінного курсу:

r>r*  приплив капіталу в країну  купівля ЦБ іноземної валюти за національну  ↑M  →LM  r=r*.

Пояснення: Якщо ж країна підтримує фіксований курс своєї валюти й внутрішня процентна ставка виявляється вище світової (r>r*), то в цьому випадку, щоб не допустити підвищення валютного курсу вище офіційно зафіксованого рівня, Центральний банк повинен буде проводити інтервенції на валютному ринку, купуючи іноземну валюту й продаючи національну. Пропозиція грошей буде збільшуватися, і крива LM буде зрушуватися вправо, поки внутрішня процентна ставка не зрівняється зі світовою і приплив капіталу припиниться.

При застосуванні грошово-кредитної політики::

• Зміна пропозиції грошей використовується лише при відхиленні валютного курсу від офіційного. При збільшенні курсу національної валюти, ЦБ зменшує пропозицію грошей, продаючи іноземну валюту. При зменшенні курсу нац. валюти – навпаки.

При застосуванні бюджетно-податкової політики:

• ↑G  →IS  ↑r  викуп ЦБ іноземної валюти за місцеву для зниження курсу  ↑M  →LM  ↑Y.

Таким чином, у малій відкритій економіці внутрішня процентна ставка при будь-якому режимі валютного курсу завжди дорівнює світовій процентній ставці (всі три криві перетинаються в одній точці).