Зовнішня політика

\ Основою зовнішньої політики Японії залишається орієнта­цій на всебічне співробітництво із США. Зараз на японській те­риторії знаходиться 105 американських військових об'єктів, де розміщено 47 тис. військовослужбовців. Висунута ідея «тихо­океанського співробітництва», в якому повинні взяти участь дер­жави азіатсвко-тихоокеанського регіону. Двосторонні відноси­ни ускладнюються економічними суперечностями, експансією японських їоварів на американський ринок. Японська гро­мадськість постійно проводить акції з вимогами анулювати до­говір 1960 р. і вивести американські війська за межі країни.

Велике значення мала нормалізація стосунків Японії з КНР, які багато років залишалися неврегульованими через тісні кон­такти з Тайванем. У 1972 р. були встановлені дипломатичні відно­сини між обома країнами, в 1978 р. вони підписали договір про мир і дружбу. В 1983 р. Японія і КНР опублікували спільне ко­мюніке, в якому сказаво, що надалі вони будуть керуватись чо­тирма принципами двосторонніх відносин: мир і дружба, рівність і взаємна вигода, взаємна довіра, довгострокова стабільність.

Програмні установки стосунків Японії з державами Азії викладені в доктрині Т. Фукуда (1977), яка декларує прагнення не перетворюватися у військову державу, зміцнювати довіру між країнами регіону, сприяти миру і безпеці в Азії. Практична діяльність японської дипломати була спрямована на розширен­ня різнобічних зв'язків із Сінгапуром, Малайзією, Таїландом, Гонконгом, Індонезією, іншими країнами АСЕАН з метою захис­ту економічних інтересів.