Вчення м.К. Ганді. Тактика ненасильницького опору колонізаторам

Акт про державне управління Індією і терористичний закон Роулетта викликали глибоке обурення індійського народу. В Індійському національному конгресі лише незначна група підтри­мала їх. Основна частина конгресу відкинула пі документи як «недостатні, незадовільні і розчаровуючі».

В цей період на чолі ІНК став видатний політичний діяч Індії Мохандас Карамчанд Ганді (1869-1948). Ганді створив власну філософську теорію - гандизм. Кінцевою метою буття він вва­жав звільнення людини від страждань і створення суспільства загального благоденства. Цього можна досягти шляхом мораль­но-етичних засобів — самоочищення і самовдосконалення особи й суспільства. Ці ідеї поширювались і на суспільно-політичний розвиток Індії. На думку М. Ганді, національно-визвольна бо­ротьба виправдана, необхідна і справедлива, тому що колонізато­ри завдають нестерпних страждань народу. У своїй практичній діяльності він поєднував реформізм і революційну активність

42

мас. М. Ганді є основоположником особливої тактики боротьби — пасивного опору або ненасильницьких дій. Принцип ненасиль-ства він пояснював особливостями менталітету і релігією насе­лення Індії. Головними методами неспівробітництва були: відмо­ва від роботи в англійських адміністративних установах, від на­вчання в англійських навчальних закладах, бойкот англійських товарів, мітинги, демонстрації, страйки. Вищою формою бороть­би М. Ганді вважав несплату податків., Його особистим мето­дом протесту проти будь-яких форм насильства в суспільстві було голодування, інших він до цього не закликав.

М. Ганді добре знав потреби нижчих верств індійського на­селення. Він виступав проти національної і релігійної ворож­нечі, проти кастової нерівності. Спосіб життя М. Ганді був над­звичайно скромним. Дуже швидко він завоював повагу і підтрим­ку широких мас. Його стали називати Махатма - велика душа, а це означало, що вже за життя його визнали святим.