Узбекистан

20 червня 1990 р. Верховна Рада Узбецької РСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. 31 серпня 1991 р. ви­щий законодавчий орган республіки заявив про її державну незалежність і створення суверенної держави - Республіки Узбе­кистан. Референдуму грудні 1991 р. підтвердив це рішення. Формування нової політичної системи відбувалось в обстановці боротьби за владу кількох кланових угруповань (джизаксько-го, наманганського, самаркандського, ташкентського) і опози­ційних об'єднань. На президентських виборах 29 грудня 1991 р. перемогу здобув представник самаркандського клану І. Кари-мов. В 1992 р. набрала чинності конституція Республіки Узбе­кистан. Законодавчу владу здійснює однопалатний Олій Мажліс із 250 депутатів, яїсйй обирається на 5 років. Президент Одно­часно є і главоюдержави, і главою кабінету міністрів.

Провідною партйю стала Народно-демократична Ііартія Уз­бекистану, яка виникла на базі комуністйчнбї і керується «принципово новою ідеологією іполітикою »і ЇГояЬлює прези­дент І. Каримов. У перші роки незалежності розгорнули діяльність такі політичні партії та об'^нання.'як «Ватан тар-ракієті»'( «Прогрес батьківщини»), «Адолат» («Справедливість»), «Міллій Тикланіїп» («Національне Відродження»), «Халк бир-личи» («Народна єдність») та ін. Товариство «Бирлик» («Єдність») виступало за економічну незалежність від Росії, створення спільної тюркської держави Туран, повернення до

167

арабської писемності, створення конфедерації мусульмансь­ких держав Центральної Азії. Від нього відділилась лівора­дикальна Організація «Ерк» («Воля»). Взаємовідносини вла­ди з опозицією розвивались за крилатою фразою президента І. Каримова: «В нашій державі може бути або демократія, або порядок». Опозиційні партії переслідувались. Деякі з них заборонені, інші перейшли на пропрезидентські позиції. Де­мократичні свободи обмежені, існує цензура.

Визнавались цінності ісламу на державному рівні. Прези­дент під час інаугурації склав присягу на Корані. Він сам і його найближче оточення здійснили хадж у Мекку. Проте були при­пинені спроби духівництва втручатись у політичні процеси, по­ставлені під контроль впливові .мусульманські діячі. Зокрема, був усунутий з посади глава Духовного управління мусульман Узбекистану муфтій Мухаммед-Содик Мухаммед-Юсеф (1993), який живе в еміграції в Саудівській Аравії.

Режим дав рішучу відсіч бажаючим рекомендувати Узбе­кистану ліберальну модель розвитку західного зразка. Активно пропагуються національні пріоритети і ціннрсті. «Узбекистан, що дав людству Улугбека, Навої і Біруні, поширював світло циві­лізації тоді, коли європейці ходили в шкурах, повинен зайняти одне з провідних місць у світі», - заявив президент І. Каримов. Символом нації оголошений «великий предок», завойовник Ти-мур (Тамерлан). Йому споруджений кінний монумент на місці пам'ятника К. Марксу в Ташкенті. Про діяльність Тимура роз­повідають музей і фільм. Цитати з його «Уложень» мають зас­воюватися політиками, наприклад, ідея про те, що той, хто заво­лодів думками людей, панує над світом. З ініціативи президента | І. Каримова був реабілітований мафіозний діяч радянських часів А. Адилов, Політична амністія була надана й радянському ке­рівникові У збезюистануЩ. Ращидову. Його іменем тепер назва­на колишня площа В. ,Деніна в Ташкенті, йому зведений пам'ят­ник у Джизаку. Склався режим особистої влади президента І. Ка­римова. На референдумі 1995 р. термін його повноважень про­довжений без ви0орів^до 2000 р. Незважаючи на авторитарні методи управління, І. Каримов нагороджений американською медаллю «За визначну ^оль у встановленні співробітництва і за прагнення до свободи», ,

Після територіального розмежування 1924 р. по всьому пе­риметру кордонів Узбекистану в сусідніх республіках запищи" лись великі узбецькі общини, що проживали компактно. Вони активно втручаються в сучасні процеси в центральноазіатських державах, у т.ч. і дестабілізаційні. Таджицькі узбеки сприяли перемозі на президентських виборах у пій країні Р. Набієва (1991>» а потім допомагали ходжентсько-кулябському угрупованню

168

(1992). Бійці таджицького Народного фронту - етнічні узбеки -готувались до штурму Душанбе в узбецькому м. Термез. Узбець­ка авіація бомбардувала села Кафарнихону, Рамитської ущели­ни, Каратегину, Гірського Бадахшану в Таджикистані. 600 тис. узбеків проживає в Ошській області Киргизстану, що становить 15% населення цієї держави. Тут відбувалися криваві сутички між узбеками і киргизами на етнічному і соціальному ґрунті. Ряд угруповань киргизьких узбеків неодноразово висували ви­моги про приєднання до Узбекистану.

На І9$8 р. в Узбекистані проживало 71,4% узбеків, 8,3% росіян, 4,7°/о таджиків, 4,1% казахів, 2,4% татар, 2,1% каракал­паків, а також українці, киргизи, корейці, туркмени, турки та інші народи. Стосовно некорінних народів проводилась політика зни­ження їх суспільного статусу в «м'якому варіанті» (витіснення з керівних посад, відсутність перспектив у кар'єрі, нерівні умови отримання освіти і роботи, обмеження зв'язків з історичною бать­ківщиною, побутові конфлікти). З 1992 р, розпочався процес еміграції національних меншин. Євреї і греки масово виїхали в Ізраїль і Грецію, ЗД Західну Європу. Росіяни, українці, татари та інші неузбеки переселяються переважно в Росію. Узбекистан втратив велику кількість висококваліфікованих робітників і спеціалістів.

У радянські часи економіка Узбекистану залежала від до­тацій із союзного бюджету і була прив'язана до господарства Росії та ЩШИ.Х республік. Негативні наслідки від розриву еко­номічних зв^зків були меншими, ніж в інших регіонах колиш­нього СРСУ. 'Спад виробництва тривав до кінця 1995 р.» потім почалася поступова стабілізація і піднесення. Цього вдалося досягти шляхом розширення сільськогосподарського сектора, зростання видобутку нафти і газу, переорієнтації експорту на зовнішні ринки. На даний період в Узбекистані виявлено понад 2 700 родовищ 100 видів корисних копалин. Його загальний міне­рально-сировинний потенщал оцінений зарубіжними експерта­ми в 3,3 трлн. дод.^а видобутком природного газу він займає третє місце в СЇЩІ^^^рд,. куб. мн&^^^^

требі в 38-40 млрд. куЙ, м.) і,вхрдить у десятку найбільших газо-видобувних країн світу ^^бекистан має понад 160 нафтових ро­довищ. Запаси вугілля,в.і2 мл^Д< т зосереджені на Ангренському і Шаргунському родовиі^,ах«^ Зарівнем загального виробництва золота, в т.ч. і ка^еищо^і^^^уУ^^ місце у світі, за запасами - четв(8ртс|, відкрито ,38 покладів цього дорого­цінного металу. Країна, цостаяаеіна експорт уранові руди, за об­сягом продажу урану поступається лише Австралії та Канаді. Значними є запаси руд міді, ц^б^етву, свинцю, цинку, вольфраму, літію тощо. Їх видобуток здійснюється відкритим способом, що

169

забезпечує високу рентабельність робіт. Ще одним джерелом валютних надходжень є експорт бавовни, за виробництвом якої Узбекистан перебуває на четвертому місці у світі.

Метою господарських реформ оголошене створення ринко­вої соціальне орієнтованої економіки. Вони проводяться на ос­нові 5 принципів, сформульованих президентом І. Каримовим. Це деідеологізація економіки; пріоритет економіки над політи­кою; провідна роль держави як організатора і гаранта перетво­рень; верховенство закону; соціальна спрямованість; поступо­вий характер реформ, перехід до ринкових відносин без соціаль­них потрясінь.

За роки структурної перебудови акціоновано 80 тис. дер­жавних господарських об'єктів. Приватні підприємства вироб­ляють 50% усієї продукції, в т.ч. в промисловості - 45%, у сільському господарстві - 97%.

22 тис. малих підприємств дають 20% ВНП Узбекистану. Держава зберегла контрольні пакети акцій об'єктів енергетики, паливної і гірничовидобувної галузей, чорної металургії, тобто тих Секторів економіки, які дають валютні надходження. Створено 300 спільних підприємств з іноземним капіталом із 70 країн. Інвестиції вклали ділові партнери з СІЛА, Німеччини, Франції, Японії, Туреччини, Південної Кореї, Індонезії та ін. Валютну підтримку надали міжнародні фінансові організації. Так, багато­стороннє агентство з гарантування інвестицій виділило на узбецькі проекти 172 млн. дол. Агентство є гарантом компанії «Зараф-шан-Н'юмонт» (за участю СІЛА) по видобутку золота. Європейсь­кий банк реконструкції і розвитку виділив 536 млн. дол. для фінансування обробної ігазовйдобувної галузей та зв'язку.