Режим Народно- демократичної партії Афганістану

27 квітня 1978 р. (7 саура 1351 р. за мусульманським ка­лендарем) Народно-демократична партія Афганістану здійснила державний переворот і скинула уряд М. Дауда. В цих подіях

154

брало участь лише кілька батальйонів кабульського гарнізону, але вони дістали назву квітневої національно-демократичної революції. Була проголошена Демократична Республіка Афга­ністан. Влада зосередилась у руках Революційної ради на чолі з Н.М. Таракі.

НДПА приступила до здійснення в країні радикальних за­ходів за радянським зразком, які не відповідали способу життя і традиціям афганського народу. Були прийняті декрети про конфіскацію земель і розподіл її серед селянства, про обмежен­ня норм шаріату. Проводились репресії проти духівництва, поміщиків, коафісковувались окремі підприємства, землі, майно. Земельні реквізиції зачепили не лише поміщиків, а й велику кількість дрібних і середніх землевласників із числа офіцерів, чиновників, богословів.

Селяни не'були готові ні соціальне, ні психологічнодо одер­жання землі, яку насильно відняли у законних власників, бо ре­лігія і звичаї виховали в них повагу до приватної власності. Навіть якщо селяни й погоджувались отримати землю, нові за­кони забороняли її продавати, закладати, здавати в оренду, діли­ти на частини ари успадкуванні, застосовувати найману працю. Ліквідовувалось лихварство, але не існувало іншої системи одер­жання позик для ведення господарства. Селяни не могли ні об­робляти землю, оскільки не мали насіння і води, ні розпорядити­ся нею. Заборона на поділ землі при одержанні спадку супере­чила шаріату і традиціям. Ліквідація калиму і вікові обмежен­ня при вступі в шлюб розцінювались як втручання в сімейне життя. Навіть ті групи населення, які спочатку підтримували НДПА, відійшли від неї, а потім зайняли ворожу позицію щодо її політики. Вона втратила соціальну базу і зробила ставку на зовнішню підтримку з боку Радянського Союзу.

В грудні 1978 р. був підписаний договір про дружбу, добро-сусідство і співробітництво між СРСР і ДРА, який і став осно­вою для радянського втручання у внутрішні справи Афганіста­ну. Всередині НДПА продовжувались конфлікти між ії лідера­ми. X. Амін знищив'Н'іМ.лТаракі і намагався звільнитися від контролю Радянського'Союзу. 25 грудня 19,79 р. в Афганістан були введені радянські війська. Вони захопили в Кабулі прези­дентську резиденцію. X. Амін був убитий. Вищі пости в партії і в державі зайняв радянсабкийіставленик Б. Кармаль.

Введення військ в Афганідта&було грубою політичною по­милкою радянського керівництвіа. Щ дії викликали осуд світо­вого співтовариства, падіння міжнародного авторитету СРСР, різке погіршення двосторонніх відносив з багатьма країнами. В січні 1980 р. 104 держави - члени 00Н проголосували за резолюцію, яка засуджувала радянську військову присутність в Афганістані.

155

В країні виникла сильна збройна опозиція, яка боролася проти кабульського режиму і радянської окупації під лозунга­ми ісламу. В 1981 р. в Пакистані був створений Ісламський союз , моджахедів Афганістану, до якого ввійшло сім мусульманських партій і організацій. Моджахеди сформували збройні сили, от­римали значну матеріальну і військову допомогу від СІЛА, Па­кистану, Саудівської Аравії, Китаю та інших країн. Розпочалися \

бойові дії проти урядових і радянських військ. ^:

Кількість радянських військовослужбовців у Афганістані до­сягла 100 тис. чол., але вони так і не змогли взяти ситуацію під контроль. У цій війні загинуло близько 15 тис. радянських воїнів, і у тому числі 3 220 громадян України. 37 тис. чол. було поране- | но. За рішеннями нового радянського керівництва 15 лютого 1989 , р. радянські війська були виведені з Афганістану. СРСР і США домовились з 2 січня 1992 р. припинити допомогу ворогуючим

сторонам.

Єдиновладдя НДПА, неприйнятність інакомислення, зневажливе

ставлення до ісламських традицій, переслідування впливових релі­гійних діячів, неефективна економічна політика викликали масове незадоволення кабульським режимом. Польові командири Ахмад Шах Масуд, Ісмаїл-хаи, Абдул Хак та інттл на контрольованих тери­торіях сформували органи влади з усіма її атрибутами.

Режим Наджибулли пішов на деяку лібералізацію суспіль­ного життя. В 1987 р. він оголосив введення багатопартійної системи. За директивою зверху були створені Селянська партія справедливості та Ісламська партія народу Афганістану. Кожна з них налічувала по кілька сотень чоловік і діяла під постійним контролем. Було випущено з тюрем ряд опозиційних лідерів. Держава стала називатись Республіка Афганістан. У 1988 р. відно­вив роботу парламент (розпущений ще в 1973 р. М. Даудом), який виконував дорадчі функції. Новий уряд очолив безпартійний діяч

даудівських часів X. Шарк.

Після виведення радянських військ зусилля режиму НДПА

спрямовувались на стримування натиску опозиції і моджахедів. Весною 1992 р. був розроблений план 00Н з афганського врегу­лювання, який передбачав відставку президента і уряду РА, фор­мування нейтрального перехідного уряду, який мав провести вільні вибори. Передбачався перехідний період для організації нових владних структур. Пошуки компромісів виявились безрезультат­ними. Наступ моджахедів тривав. У березні 1992 р. на їхній бік перейшов генерал НДПА А. Дустом із 60-тисячною армією.