Палестина
Палестина була оголошена підмандатною територією Англії. Ще з 80-х років XIX ст. сюди почали переселятись євреї, в основному з країн Східної Європи. Кількість переселенців була невеликою, приблизно 4 тис. чол. на рік. В кінці XIX ст., активізували свою діяльність сіоністи - найбільш радикальні єврейські націоналісти. Вони обрали Палестину місцем для створення єврейської держави на тій підставі, що в далекому минулому вона була історичною батьківщиною євреїв. Колонізацію Палестини фінансували великі капіталісти Західної Європи і Америки, в першу чергу Е. Ротшильд і Д. Вольфсон. 2 листопада 1917 р. міністр закордонних справ Англії лорд А. Бальфур опублікував декларацію, в якій обґрунтовувалась ідея створення в Палестині «єврейського національного осередку». Декларацію підтримали СІЛА, Франція та Італія.
25 квітня 1920 р. на конференції в Сан-Ремо Військова рада Антанти надала Англії мандат на управління Палестиною. Англія зобов'язувалась сприяти імміграції євреїв на «історичну батьківщину» і забезпечити умови для створення там їх «націо-нальногоосередку». В тексті мандату згадувались також «існуючі неєврейські общини» та «інші групи населення», що теж мали певні права, які не конкретизувались. Неєврейське населення Палестини на той час складало близько 90% від загальної кількості. Англійський уряд декларував «повну неупередженість» у діяльності колоніальної адміністрації, проте на практиці підтримував єврейську общину, бо збирався спиратися на неї в боротьбі проти арабського національно-визвольного руху.
Англія заохочувала широку імміграцію євреїв. За переписом населення 1922 р. в Палестині проживало 752 тис. чол.,
67
ут.ч. 668,2 тис. арабів (88,9%) і 83,8 тис. євреїв (11,1%). За оцінкою 1939 р. загальна кількість жителів збільшилась до 1 млн. 531 тис. чол., з яких близько 1 млн. 56 тис. чол. були арабами (69%) і 474,6 тис. - євреями (31%). До 1939 р. в Палестину легальне в'їхало 203 тис. чол., а нелегально - майже 38 тис. чол. В 1927 р. в 110 єврейських поселеннях проживало 40 тис. чол., через 10 років у 208 поселеннях - 98 тис. чол.
Сіоністські організації одержували різні пільги, скуповували Землі як для прибулих колоністів, так і для майбутніх переселенців. У 1919 р. єврейській общині належало 650 тис. ду-намів землі (2% території Палестини), в 1939 р. - близько 1 млн. 590 тис. дунамів (5,7%).
Створювалась система єврейських політичних організацій і установ. В 1920 р. були організовані напівлегальні загони бойовиків Хагана (Оборона). З жовтня 1920 р. почали діяти Збори депутатів, виконавчим органом яких був Національний комітет. Представницьким органом євреїв при колоніальній адміністрації з 1929 р. стало Єврейське агентство. Арабське населення було організоване значно гірше. Зв'язки арабів з офісом англійського верховного комісара здійснював Арабський виконавчий комітет.
Палестинські араби були незадоволені дедалі більшою втратою оброблюваних земель, зростанням кількості єврейських поселень, відверто проєврейською політикою колоніальної влади. Розпочалися збройні сутички з єврейськими колоністами. У 1929 р. відбулися масові сутички між арабами та євреями в Єрусалимі, для придушення яких залучалися англійські війська. АнглійськіСлідчі комісії, які розбиралися в причинах цих подій, рекомендували обмежити в'їзд євреїв у Палестину і враховувати економічні можливості країни. В жовтні 1930 р. англійський уряд зробив заяву про «рівноцінність» своїх обов'язків перед євреями та арабами і про бажання дотримуватись «економічної місткбстї» Палестини. Проте єврейська імміграція збільшувалась як у легальних, так і в таємних формах. Арабо-єврейське протистояння загострювалось. Нові масові антиєврейські виступи відбулися в 1931 і 1936 рр.
З 1936 р. англійська сторона почала висувати різні плани палестинського врегулювання, зокрема, поділу Палестини на арабську та єврейську держави. Світовий єврейський конгрес загалом схвалив цю іде'ю, претендуючи майже на всю територію країни. Арабське населення Палестини і арабський світ висту-' пили проти такої перспективи. Тоді англійські правлячі кола! продекларували необхідність створення єдиної палестинської^ держави і забезпечення прав обох общин.
68
- 1. Країни азії та африки на початку новітньої історії Вплив Першої світової війни на колонії та напівколонії
- Версальсько-Вашингтонська система. Переділ колоній і сфер впливу
- Характер і завдання національно-визвольного руху в міжвоєнний період
- 2.Японія Економічне і політичне становище Японії на початок новітньої історії
- Боротьба між демократією і авторитаризмом у 20-х роках XX ст.
- Військові путчі 30-х років XX ст. Встановлення мілітаристського режиму
- Зовнішня політика
- 3. Китай Основні риси сусгіільно-економічного ладу Китаю. Напівколоніальний статус
- «Рух 4 травня» 1919 р.
- Створення єдиного антиімперіалістичного фронту між Гомінданом і кпк
- Національна революція 1925-1927 рр.
- «Нанкінське десятиріччя». Внутрішня і зовнішня політика Гоміндану
- Перша громадянська війна (1927-1937)
- 4. Монголія Соціально-економічне і політичне становище Монголії на початок новітніх часів. Національно-демократична революція 1921 р.
- «Некашталістичний розвиток» Монголії
- 5. Французький індокитай
- 6. РВрма
- 7. Індонезія
- Індія — британська колонія
- Вчення м.К. Ганді. Тактика ненасильницького опору колонізаторам
- Піднесення національно-визвольного руху в 1919-1922 рр. Перша кампанія громадянської непокори
- Друга кампанія громадянської непокори та її наслідки
- 9. Афганістан Економічне і політичне становище Афганістану на початку новітньої історії
- Боротьба Афганістану за незалежність. Третя англо-афганська війна
- Афганістан у 30-х роках XX ст.
- Іран на початку новітніх часів
- Боротьба за владу
- 11. Туреччина Крах Османської імперії
- Націонадьно-патріотичний рух. Перші заходи кемалістського уряду
- Реформи 20-30-х років XX ст.
- 12. Арабські країни Арабський світ у міжвоєнний період
- Створення Саудівської Аравії
- Палестина
- 13. Країни тропічної і південної африки
- 14. Нащонально-визвольний рух і крах колоніалізму
- Вибір моделей розвитку
- Міжнародні організації
- 15.Японія Післявоєнні реформи. Конституція 1947 р.
- Соціально-економічний розвиток. «Японське економічне диво»
- Суспільно-полцтйчйв життя
- Зовнішня політика
- 16. Китайська народна республіка Становище Китаю після Другої світової війни
- Друга громадянська війна (1946-1949). Створення кнр
- Перехід керівництва кнр до будівництва «соціалізму з китайською специфікою». Соціально-економічні експерименти кінця 50-х - пояатксу 60-х років XX ст.
- «•Культурна революція» (1966-1976)
- «Політика реформ і зовнішньої відкритості»
- Зовнішня політика кнр
- 17. Сянган (гонконг). Аоминь. Тайвань Сянган (Гонконг) - спеціальний адміністративний район кнр
- Повернення Аоминя під суверенітет Китаю
- Економічний і політичний розвиток Тайваню в 50-90-х роках
- 18, АвОнголія «Будівництво соціалізму» в Монголії
- Ліберальні реформи 90-х років XX ст.
- 19. Корейська народно-демократична республіка. Республіка корея Поділ Кореї на дві держави
- Корейська війна та її наслідки
- Розвиток кндр «соціалістичним шляхом»
- Проблема об'єднання Кореї. Міжкорейський діалог
- 20. Сінгапур Суспільно-політичний лад
- 21. В'єтнам, лаос, камбоджа Війна Опору в Індокитаї (1946-1954). Женевські угоди
- В'єтнамо-американська війна
- Створення срв. Ринкові реформи на сучасному етапі
- Камбоджа
- 22. М'янма Завоювання незалежності. Політична нестабільність
- «Бірманський соціалізм»
- Переворот 1988 р. Внутрішня і зовнішня політика військового режиму
- 23. Індонезія Національно-визвольний рух. Проголошення республіки
- Режим особистої влади президента Сукарно
- Державний переворот 1965 р. Розвиток країни у другій половині 60-х — 90-х рр. XX ст.
- Криза кінця 90-х років. Початок демократизації
- 24. Республіка індія Піднесення національно-визвольного руху. Створення Республіки Індія
- «Курс Неру» (1950-1964)
- Індія в 90-х роках XX ст.
- 29. Пакистан Виникнення і розбудова держави
- 26. Афганістан
- Державний переворот 1973 р. Режим м. Дауда
- Режим Народно- демократичної партії Афганістану
- Режим моджахедів
- Рух «Талібав». Режим талібів
- Казахстан
- Узбекистан
- , Таджикистан
- Туркменістан
- Зовнішня політика центральноазіатських держав
- Економічне й політичне Становище Ірану після Другої світової війни
- «Біла революція* - серія реформ зверху
- 28. Туреччина Туреччина після Другої світової війни
- Політика урядів а. Мендереса
- Військові перевороти 60-80-х років XX ст.
- Проведення ринкових реформ. Модернізація суспіл
- Виникнення і розбудова держави
- Держава і суспільство
- Соціально-економічний розвиток
- Зовнішня політика
- 31. Арабські країни: основні тенденції розвитку
- Суспільно-політичні1 орієнтири
- Економічні перетворення
- Міжарабські відносини
- Виникнення близькосхідної кризи. Палестинська війна (1948-1940)
- Алгло-франко-ізраїльська агресія проти Єгипту (1956)
- Створення Організації визволеная Палестини
- Арабо-ізраїльські війви 1967, 1973, 1982 рр.
- Палестинська проблема на сучасному етапі
- 33. Єгипет Боротьба за національну незалежність. Революція 1952 р.
- Правління г.А. Насера (1954-1970)
- Правління а. Садата (1970-1981)
- Правління X. Мубарака (з 1981 р.)
- Завершення боротьби сирійського народу за незалежність
- Політична нестабільність кінця 40-50-х років. Об'єднання Сирії з Єгиптом
- Прихід до влади баасистського режиму, його внутрішня і зовнішня політика
- Кризові явища кінця 70-х — початку 80-х років XX ст. Політика реформ
- Прихід пасв до влади. Соціально-економічш і політичні
- Встановлення тоталітарного режиму с. Хусейна, його політика
- Економічний і політичний розвиток Алжирської Народно-Демократичної Республіки в 60-80-х роках XX ст.
- Суспільно-політична криза другої половини 80-х років XX ст. Активізація ісламських сил
- Завоювання незалежності. Монархічний режим
- Революція 1969 р. Реформи 1969-1977 рр.
- Створення Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахирії, її внутрішня і зовнішня політика
- 38. Монархії аравійського півострова Державний лад. Ісламське суспільство
- Економіка
- Соціальна політика
- 39. Країни тропічної і південної африки
- Політичні процеси
- Економічний розвиток
- Етнічні відносини
- Ліквідація режиму апартеїду на Півдні Африки
- 40. Україна і країни азії та африки Основні напрямки співробітництва України з країнами Азії та Африки
- Зв'язки Сумщини з афро-азіатськими країнами
- Факти і цифри
- Словник термінів
- Джерела та література Публікації документів і матеріалів
- Підручники, посібники
- Довідники. Словники
- Періодичні видання
- Загальні прані
- Монголія. Корея
- Держави Південно-Східної Азії
- Держави Середнього Сходу
- Держави Тропічної і Південної Африки
- Новітня історія країн Азії та Африки (1918 - кінець XX ст.)