26. Афганістан

Афганістан після Другої світової війни. Необхідність реформ

На початку 60-х років Афганістан належав до найвідсталі­ших і найбі'дяіших країн світу. Національний дохід на душу населення становив 162 дол. Країна не мала ні важкої промис­ловості, яі залізниць. Головними секторами господарства були натуральний і дрібнотоварний. Майже половина придатних для землеробс'ввй земель не оброблялась, тоді як третина селян не мала землі, 2,5 млн. населення (з 16 млн.) вели кочовий і на­півкочовий спосіб життя. Стійкими залишались пережитки і традиції общинної'і родоплемінної організації. Половину насе­лення складали неафганські народи (таджики, узбеки та ін.).

Афганістан був' конституційною монархією. За конституцією королю 'належіалйверховні повноваження в законодавчій, вико­навчій, судовій'владі. 31983 р. на престолі знаходився Мухаммад Захір-шах. Центральний уряд не контролював усієї- території країни. Реальна^^лада на місцях належала етнічним 1 племінним вождям. Політйчйа ситуація відзначалась нестабільністю.

В різних суспільійил' про­шарках виникали угруповання, опозиційні правлячс^^рЙжиму, куди входили дрібна'буржуазія, інтелігенція, студент^йо, офїце-ри, чиновники, духівййаітво. Вони виступали за гііи^бкУпЙ-' ретворення в різних сЙ»Йрах життя за кількома моделями.

В афганській армії підпільні" організації створили офіцери, що навчалися за кордоном і морлй порівняти рівень розвитку своєї — країни та інших держав, у тому Мухйммад Захір-шах числі сусідніх. Їх лідером став

153

принц Мохаммед Дауд, генерал, відомий політик. Вони виступали

за поступові буржуазні реформи.

В 1965 р. виникла Народно-демократична партія Афгані­стану, яка ставила своєю метою проведення національно-демо-кратичної революції, перехід на некапіталістичний шлях роз­витку, побудову соціалізму за радянською схемою. В партії існу­вали дві фракції: Хальк («Народ»), яку очолювали Н.М. Таракі і X. Амін, і Парчам («Прапор») під керівництвом Б. Кармаля. Між діячами цих угруповань точилась постійна боротьба за по­вний контроль над партією.

Започатковувався рух під лозунгами ісламу, за створення

шаріатської фундаменталістської держави. Найбільш вагомою серед організацій цього напрямку була «Мусульманська молодь» в Кабульському університеті, в якій розпочинали свою діяльність майбутні керівники моджахедів Б. Раббані і Г. Хекматіар.