Зовнішня політика кнр
У зовнішній політиці Китайської Народної Республіки можна виділити декілька періодів. До 60-х років комуністичний Китай перебував у міжнародній ізоляції. Його виникнення було вороже зустрінуте головними капіталістичними державами, які втратили значні економічні можливості й не хотіли рахуватись з новим співвідношенням сил у регіоні. Лідери КПК постійно виступали з погрозами на адресу міжнародного імперіалізму і його головної сили - США, які мають бути знищені.
В головних питаннях міжнародного життя китайське керівництво орієнтувалось на СРСР, звідки одержувало економічну і військову допомогу. Проте через нетривалий час почали проявлятися й розбіжності в розумінні певних проблем. Мао Цзедун негативно сприйняв рішення XX з'їзду КПРС і критику культу особи Й.В. Сталіна, бо вони нібито «дали козирі в руки реакційних сил і внесли смуту і розгубленість у ряди комуністів». На початку 60-х років почалася гостра полеміка між керівництвом КІЇРС і КПК з питань війни і миру, впливу на міжнародний комуністичний рух, шляхи будівництва «соціалізму» і наявність радянських «закономірностей», обов'язкових для всіх, та китайської «специфіки». В 1960 р. М,С. Хрущов, прагнучи натиснути на Китай, наказав відкликати звідти радянських спеціалістів. Китайська сторона висунула до СРСР територіальні претензії. Розпочалися прикордонні сутички, які в період «культурної революції» постійно загрожували перерости у військові дії.
Змінився характер офіційної китайської пропаганди. Радянський Союз оголошувався «ворогом № І», більш небезпечним, ніж американський імперіалізм. Маоїсти розпочали боротьбу з СРСР за лідерство в комуністичному русі країн, що розвиваються. їм вдалося в ряді комуністичних партій створити
92
опозиційні групи, які знаходились під впливом їх ідеології і стояли на екстремістських позиціях. «Ідеї Мао Цзедуна» сприйняла компартія Індонезії.
КНР прагнула впливати на державну політику країн Азії та Африки, надала військову допомогу різним угрупованням у громадянських війнах і збройних конфліктах в Афганістані, Шрі-Ланці, Судані, Сомалі й т.д.
На рубежі 60-70-х років китайське керівництво почало шукати можливості для виходу з міжнародної ізоляції. КНР вимагала визнати її права як єдиного законного представника китайського народу в 00Н, зокрема в Раді Безпеки. На засіданні Генеральної Асамблеї 00Н 1971 р. 80 країн підтримали її позицію, визначивши лінію США і їх союзників як «політичну змову» проти великої суверенної держави. Китайська Народна Республіка була прийнята в члени 00Н, одночасно представники гомінданівського Тайваню усувались із цієї організації та усіх її органів.
Розпочалися контакти з СІЛА і Японією, в яких попередньою умовою нормалізації відносин і дипломатичного визнання китайська сторона висувала розрив офіційних зв'язків з Тайванем. Китай відвідала японська делегація, президенти США Р. Ніксон, Дж. Форд, Р. Рейган. Після довгих дебатів попередня умова була прийнята. В 1972 р. встановлювались дипломатичні відносини КНР з Японією, в 1978 р. вони підписали мирний договір, який остаточно підводив підсумки Другій світовій війні і відкривав можливості для співробітництва на новій основі. 1 січня 1979 р. були встановлені дипломатичні відносини між КНР і США.
В той же час політика конфронтації з СРСР продовжувалася. Китай зайняв непримиренну позицію, наполягаючи на задоволенні всіх своїх претензій. Він відмовився продовжити договір про дружбу з СРСР, термін якого закінчився в 1980 р. На початку 80-х років були сформульовані «три великі перепони» з радянського боку, які, з точки зору китайської сторони, заважали нормалізації стосунків. «Перепонами» були: 1) підтримка В'єтнаму і його політики в Камбоджі, зокрема, присутності там в'єтнамських збройних формувань; 2) присутність радянських військ в Афганістані; 3) велика концентрація радянських військ на території вздовж китайського кордону і радянська присутність у Монголії. Усунення «перепон», які в принципі не стосувалися двосторонніх відносин, китайське керівництво вважало обов'язковою умовою для вирішення будь-яких інших питань. СРСР і КНР багато разів робили офіційні заяви про необхідність іти на взаємні поступки, але це не дало ніяких практичних результатів. Після розпаду Радянського Союзу КНР пішла на нормалізацію відносин з Росією. Були врегульовані прикордонні питання,
93
підписано кілька десятків угод про економічне, науково-технічне, культурне співробітництво.
Важливим питанням зовнішньої політики КНР є проблема
одночасного існування Китайської Народної Республіки і Китайської Республіки на о. Тайвань. Ден Сяопін висунув концепцію: «одна держава - дві суспільні системи». На її основі було вирішене питання про англійську колонію Гонконг (Сянган) і португальську колонію Макао (Аоминь). Вони увійшли до складу КНР (Гонконг у 1997 р., Макао у 1999 р.), але упродовж 50 років зберігатимуть нинішню економічну систему і спосіб життя. Таким же чином пропонується приєднати до КНР і Тайвань. Проте, незважаючи, на заклики, погрози, демонстрацію військової сили з боку континентального Китаю, Тайвань ідею об'єднання з КНР
рішуче відкидає.
- 1. Країни азії та африки на початку новітньої історії Вплив Першої світової війни на колонії та напівколонії
- Версальсько-Вашингтонська система. Переділ колоній і сфер впливу
- Характер і завдання національно-визвольного руху в міжвоєнний період
- 2.Японія Економічне і політичне становище Японії на початок новітньої історії
- Боротьба між демократією і авторитаризмом у 20-х роках XX ст.
- Військові путчі 30-х років XX ст. Встановлення мілітаристського режиму
- Зовнішня політика
- 3. Китай Основні риси сусгіільно-економічного ладу Китаю. Напівколоніальний статус
- «Рух 4 травня» 1919 р.
- Створення єдиного антиімперіалістичного фронту між Гомінданом і кпк
- Національна революція 1925-1927 рр.
- «Нанкінське десятиріччя». Внутрішня і зовнішня політика Гоміндану
- Перша громадянська війна (1927-1937)
- 4. Монголія Соціально-економічне і політичне становище Монголії на початок новітніх часів. Національно-демократична революція 1921 р.
- «Некашталістичний розвиток» Монголії
- 5. Французький індокитай
- 6. РВрма
- 7. Індонезія
- Індія — британська колонія
- Вчення м.К. Ганді. Тактика ненасильницького опору колонізаторам
- Піднесення національно-визвольного руху в 1919-1922 рр. Перша кампанія громадянської непокори
- Друга кампанія громадянської непокори та її наслідки
- 9. Афганістан Економічне і політичне становище Афганістану на початку новітньої історії
- Боротьба Афганістану за незалежність. Третя англо-афганська війна
- Афганістан у 30-х роках XX ст.
- Іран на початку новітніх часів
- Боротьба за владу
- 11. Туреччина Крах Османської імперії
- Націонадьно-патріотичний рух. Перші заходи кемалістського уряду
- Реформи 20-30-х років XX ст.
- 12. Арабські країни Арабський світ у міжвоєнний період
- Створення Саудівської Аравії
- Палестина
- 13. Країни тропічної і південної африки
- 14. Нащонально-визвольний рух і крах колоніалізму
- Вибір моделей розвитку
- Міжнародні організації
- 15.Японія Післявоєнні реформи. Конституція 1947 р.
- Соціально-економічний розвиток. «Японське економічне диво»
- Суспільно-полцтйчйв життя
- Зовнішня політика
- 16. Китайська народна республіка Становище Китаю після Другої світової війни
- Друга громадянська війна (1946-1949). Створення кнр
- Перехід керівництва кнр до будівництва «соціалізму з китайською специфікою». Соціально-економічні експерименти кінця 50-х - пояатксу 60-х років XX ст.
- «•Культурна революція» (1966-1976)
- «Політика реформ і зовнішньої відкритості»
- Зовнішня політика кнр
- 17. Сянган (гонконг). Аоминь. Тайвань Сянган (Гонконг) - спеціальний адміністративний район кнр
- Повернення Аоминя під суверенітет Китаю
- Економічний і політичний розвиток Тайваню в 50-90-х роках
- 18, АвОнголія «Будівництво соціалізму» в Монголії
- Ліберальні реформи 90-х років XX ст.
- 19. Корейська народно-демократична республіка. Республіка корея Поділ Кореї на дві держави
- Корейська війна та її наслідки
- Розвиток кндр «соціалістичним шляхом»
- Проблема об'єднання Кореї. Міжкорейський діалог
- 20. Сінгапур Суспільно-політичний лад
- 21. В'єтнам, лаос, камбоджа Війна Опору в Індокитаї (1946-1954). Женевські угоди
- В'єтнамо-американська війна
- Створення срв. Ринкові реформи на сучасному етапі
- Камбоджа
- 22. М'янма Завоювання незалежності. Політична нестабільність
- «Бірманський соціалізм»
- Переворот 1988 р. Внутрішня і зовнішня політика військового режиму
- 23. Індонезія Національно-визвольний рух. Проголошення республіки
- Режим особистої влади президента Сукарно
- Державний переворот 1965 р. Розвиток країни у другій половині 60-х — 90-х рр. XX ст.
- Криза кінця 90-х років. Початок демократизації
- 24. Республіка індія Піднесення національно-визвольного руху. Створення Республіки Індія
- «Курс Неру» (1950-1964)
- Індія в 90-х роках XX ст.
- 29. Пакистан Виникнення і розбудова держави
- 26. Афганістан
- Державний переворот 1973 р. Режим м. Дауда
- Режим Народно- демократичної партії Афганістану
- Режим моджахедів
- Рух «Талібав». Режим талібів
- Казахстан
- Узбекистан
- , Таджикистан
- Туркменістан
- Зовнішня політика центральноазіатських держав
- Економічне й політичне Становище Ірану після Другої світової війни
- «Біла революція* - серія реформ зверху
- 28. Туреччина Туреччина після Другої світової війни
- Політика урядів а. Мендереса
- Військові перевороти 60-80-х років XX ст.
- Проведення ринкових реформ. Модернізація суспіл
- Виникнення і розбудова держави
- Держава і суспільство
- Соціально-економічний розвиток
- Зовнішня політика
- 31. Арабські країни: основні тенденції розвитку
- Суспільно-політичні1 орієнтири
- Економічні перетворення
- Міжарабські відносини
- Виникнення близькосхідної кризи. Палестинська війна (1948-1940)
- Алгло-франко-ізраїльська агресія проти Єгипту (1956)
- Створення Організації визволеная Палестини
- Арабо-ізраїльські війви 1967, 1973, 1982 рр.
- Палестинська проблема на сучасному етапі
- 33. Єгипет Боротьба за національну незалежність. Революція 1952 р.
- Правління г.А. Насера (1954-1970)
- Правління а. Садата (1970-1981)
- Правління X. Мубарака (з 1981 р.)
- Завершення боротьби сирійського народу за незалежність
- Політична нестабільність кінця 40-50-х років. Об'єднання Сирії з Єгиптом
- Прихід до влади баасистського режиму, його внутрішня і зовнішня політика
- Кризові явища кінця 70-х — початку 80-х років XX ст. Політика реформ
- Прихід пасв до влади. Соціально-економічш і політичні
- Встановлення тоталітарного режиму с. Хусейна, його політика
- Економічний і політичний розвиток Алжирської Народно-Демократичної Республіки в 60-80-х роках XX ст.
- Суспільно-політична криза другої половини 80-х років XX ст. Активізація ісламських сил
- Завоювання незалежності. Монархічний режим
- Революція 1969 р. Реформи 1969-1977 рр.
- Створення Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахирії, її внутрішня і зовнішня політика
- 38. Монархії аравійського півострова Державний лад. Ісламське суспільство
- Економіка
- Соціальна політика
- 39. Країни тропічної і південної африки
- Політичні процеси
- Економічний розвиток
- Етнічні відносини
- Ліквідація режиму апартеїду на Півдні Африки
- 40. Україна і країни азії та африки Основні напрямки співробітництва України з країнами Азії та Африки
- Зв'язки Сумщини з афро-азіатськими країнами
- Факти і цифри
- Словник термінів
- Джерела та література Публікації документів і матеріалів
- Підручники, посібники
- Довідники. Словники
- Періодичні видання
- Загальні прані
- Монголія. Корея
- Держави Південно-Східної Азії
- Держави Середнього Сходу
- Держави Тропічної і Південної Африки
- Новітня історія країн Азії та Африки (1918 - кінець XX ст.)