Переворот 1988 р. Внутрішня і зовнішня політика військового режиму

В середині 80-х роавів у Бірмі загострилися соціальні, полі­тичні, економічні проблеми. В 1987 р. 00Н включила її в спи­сок найменш розвинених країн світу з річним доходом ниж­чим ніж 200 дол. на душу населення. Зовнішній борг Бірми досяг 4 млрд. дол. Виплати процентів поглинали основну части­ну бюджету. Влітку і восени 1988 р. в країні відбулися потужні народні виступи проти правління ПБСП, в яких взяли участь студенти, робітники, торговці, чиновники, інтелігенція, буддійські монахи. Демонстранти вимагали ліквідації режиму ПБСП,

131

передачі влади тимчасовому уряду, негайного проведення загаль­них виборів на багатопартійній основі. Голова Партії Бірмансь­кої соціалістичної програми Не Він і президент Сан Ю пішли у відставку. Протягом двох місяців змінилось три уряди.

18 вересня 1988 р. командування збройних сил здійсни­ло військовий переворот. Владу взяла у свої руки Рада з відновлення законності і правопорядку на чолі з начальни­ком генерального штабу, міністром оборони старшим гене­ралом Со Маунгом. Конституція 1974 р. припинила свою дію. Бірманський Союз був перейменований у Союз М'янма. Військові оголосили про демократичну реорганізацію суспіль­ства. Була дозволена багатопартійність. За короткий час ут­ворилось 237 партій і організацій. Лідером демократично­го руху стала До Аун Сан Су Чжи - дочка національного героя Бірми Аун Сана, яка організувала партію Національна ліга за демократію. Генерали сподівались привести до влади Партію національної єдності, що складалась переважно з відставних офіцерів. Су Чжи була поміщена дід домашній арешт «за порушення законів надзвичайного стану», який тривав в років (1989-1995), і у виборах участі не брала.

27 травня 1990 р. у М'янмі відбулися вибори в Народні збо­ри. Національна ліга за демократію здобула 80% голосів і 322 місця в парламенті, залишивши далеко позаду всі інші партії. Генерали відмовились передати владу парламенту, заявивши, що це станеться тільки тоді, коли буде вироблена, обговорена і за­тверджена нова конституція. На їх думку, в м'янманському суспільстві, де занадто багато різних суперечностей, лише армія здатна забезпечити стабільність і єдність. Вони запропонували закріпити в конституції положення про особливу роль армії як гаранта стабільності, безпеки і єдності країни. Частина обраних у-парламент депутатів створила так званий «національний ко­аліційний уряд у вигнанні » на чолі з Сейн Віном.

Для розробки Основного закону М'янми скликана Наці­ональна конституційна конференція, яка працює з перервами. Опозиція вимагала негайно розпочати роботу законно обраних Народних зборів. У січні 1991 р. європарламент нагородив Су Чжи як борця за права людини і демократію престижною пре­мією ім. академіка А. Сахарова. Їй була також присуджена Нобелівська премія миру 1991 р. В рішенні Нобелівського ко­мітету підкреслювалось, що діяльність Су Чжи є одним з най-видатніших прикладів; громадянської мужності в Азії за ос­танні десятиріччя. У свою чергу, військові стверджують, що вона, проживши 28 років за кордоном, маючи чоловіка-іноземця, по­гано розбирається в реаліях країни і не має права претендувати на роль національного лідера. В 1995 р. Су Чжи і 600 інших

132

діячів опозиції були звільнені з-під арешту. Представники від Народної ліги за демократію зробили спробу бойкотувати ро­боту конституційної комісії, були виключені з її складу і втра­тили можливість впливати на процес вироблення основного закону країни. Режим звинувачує прихильників Су Чжи в де-структивності і антим'янманській діяльності. Керівництво Ліги створило парламентський представницький комітет (1998), який заявив, що діє від імені всіх обраних у 1990 р. депутатів. У його складі було 10 профільних комісій. Су Чжи підготувала свій проект конституції,

15 листопада 1997 р. Державна Рада з відновлення закон­ності і правопорядку була реорганізована в Державну Раду миру і розвитку. Нині пост голови Держради, а також прем'єр-міністра і міністра оборони займає старший генерал Тан Шве. Уряд скла­дається з 28 офіцерів і 12 цивільних осіб, в основному відстав­них військових. Тримаючи під жорстким контролем політичне життя, військова адміністрація досягла помітних успіхів у вирі­шенні інших гострих проблем суспільства. Припинили бойові дії проти центру ї. підписали угоди 17 із 18-ти повстанських організацій. З останнім - корейським угрупованням - ведуть­ся переговори. Опорні пункти комуністів знищені силою (1989). В 1995 р. властям здалися наркобарон Кхун Са і 14 тис. його бойовиків. Лідери заколотників склали зброю в обмін на га­рантії властей не втручатися в питання місцевого самовряду­вання. Хоча, національна проблема не вирішена, вперше за 50 років на території М'янми припинилась громадянська війна.

Держрада заявляє про неприйнятність для М'янми захід­них пріоритетів і апелює до цінностей традиційної культури, патріотичних почуттів. Особлива увага приділяється зміцнен­ню позицій буддизму. Реставруються старі і будуються нові храми, проводяться релігійні церемонії. Буддизму відводиться і об'єднуюча ролі. В країні налічується понад 47 тис. монас­тирів і 300 тис. ченців, ,

В економіці проір-ррщений принцип відкритості для капі­талів, переходу до ракових відносин. Проводиться приватиза­ція. В 1993-1996 рр. щррічний приріст ВНП складав, за офіцій­ними даними, 8,2%. В,економіку було залучено 3,5 млрд. дол. іноземних інвестицій. ЙахідВіі партнери реалізують близько 170 проектів, пов'язаних із розвідкою і видобутком нафти і газу. Найбільшу зацікавленість виявили Франція, Великобританія,

ФРН, Японія.

Після військового перевороту 1988 р. у зовнішньополітично­му курсі відбулися радикальні зміни і почався перехід від само­ізоляції до політики «відкритих дверей». Головною суперечні­стю сучасності режим вважає глобалізацію, протистояння між

133

Північчю і Півднем, тобто між високорозвиненими країнами і реш­тою світу. Держави Заходу звинувачують власті М'янми у пору­шенні прав людини, придушенні демократії, утисках національ­них меншин, недостатньо ефективній боротьбі з контрабандою наркотиків у Золотому трикутнику. Проти неї приймаються відповідні резолюції 00Н. Керівництво М'янми з цими претензі­ями не згодне і оцінює їх як «необ'єктивні» та «упереджені».

М'янма встановлює тісні зв'язки з КНР,особливо в політичній, військовій, торгово-економічній сфері. Зміцнюються контакти з сусідніми країнами - В'єтнамом, Лаосом, Камбоджею. В 1997 р. М'янма стала членом АСЕАН, незважаючи на спроби Заходу не допустити цього.