Камбоджа

Відповідно до рішень Женевської конференції щодо Індоки­таю в 1955 р. в Камбоджі відбулися загальні вибори. Король Но-родом Сіанук відрікся від престолу на користь свого батька і став прем'єр-міністром. Його політичною опорою була Народно-соціа­лістична спілка (Сангкум) - масова організація з представників різних суспільних верств. Вона висунула націоналістичну теорію «кхмерського буддійського королівського соціалізму», яка на прак­тиці означала побудову в Камбоджі буржуазної держави. Очолю­ючи уряд у 1955-1970 рр., Нородом Сіанук провів серію соціаль­но-економічних реформ, спрямованих на подолання важкої коло­ніальної спадщини і відсталості. Створювались сприятливі умо­ви для діяльності державного, приватного і змішаного секторів. Розвиток господарства будувався на плановій основі. Була здійсне­на «деколонізація» економіки - обмежені привілеї іноземних монополій, викуплені державою акції ряду зарубіжних компаній. Нородом Сіанук зміг одержати значні безповоротні кредити від СІЛА, Франції, Японії. Їх загальна сума в 1955-1963 рр. досягла 400 млн. дол. За ці роки було збудовано близько 3 000 приватних національних підприємств. Здійснювалась обмежена аграрна ре­форма, в ході якої 80% селян стали дрібними землевласниками. На селі розвивалась кооперація в різних формах,

У своїй політиці Нородом Сіанук керувався принципом балансу політичних сил у країні і компромісу як найкращого засобу вирішення будь-яких проблем, навіть найскладніших. За такий підхід його постійно критикували і праві, і ліві. В 1970 р. група реакційних військових на чолі з генералом Лон Нолом здійснила державний переворот і захопила владу. Їх політика мала антинаціональний, пррамериканський характер. Народ Камбоджі виступив проти військового режиму. В 1975 р. він був скинутий. Скориставшись народним рухом, до влади при­йшло лівоекстремістське маоїстське угруповання «червоних кхмерів» під керівництвом Пол Нота. В Камбоджі встанови­лась жорстока комуністична диктатура.

Пол Нот заявив, що в країщ на практиці здійснюється «сто­процентна повна соціалістична революція», «перманентна швидка істинно соціалістична революція», «революція великого стриб­ка». Майбутню Камбоджу полпотівпі бачили самоізольованою селянською країною, в якій не мало бути ні найменшого зовніш­нього впливу. Для цього потрібно знищити міста і всі міські соціальні групи (підприємці, інтелігенція, студенти, службовці,

125

торговці, пролетаріат та ін.). Досягнення науки і техніки, маши­ни, устаткування, знаряддя праці теж знищувались з тієї ж при- і чини. Зв'язки із зовнішнім світом припинялись, відносини

підтримувались тільки з комуністичним Китаєм.

Спираючись на апарат насильства, полпотівці почали прово­дити свою «революційну» програму в життя. Населення приму­сово виселялось із міст і сіл і зосереджувалось у так званих комунах, які були фактично концтаборами з нелюдськими умо­вами життя і праці. Робочий день на рисових полях, будівель­них та іригаційних роботах тривав 12 годин. Двічі на добу вида­валась чашка рису. Тих, хто намагався протестувати, фізично і знищували. Терор, репресії, страти, голод, відсутність медичної допомоги призвели до нечуваних жертв. З млн. населення (близь- • ко 40%) було вбито або загинуло від голоду, знущань, примусо- | вої праці. У грудні 1978 р. В'єтнам увів у Камбоджу свої війська. 7 січня 1979 р. була проголошена Народна Республіка Кампу- | чія, в якій встановився пров'єтнамський комуністичний режим і на чолі з Хун Сеном. «Червоні кхмери» зазнали поразки у відкри- і тих сутичках із в'єтнамськими військами, відступили в джунглі \ на кордоні з Таїландом і розпочали партизанські дії. Камбоджу | охопила тривала громадянська війна, в якій жодна з сторін не і змогла перемогти. В 1989 р. В'єтнам вивів свої війська з Кам­боджі. Перебуваючи в еміграції, Нородом Сіанук організував центристську опозицію офіційному режиму і «червоним кхме­рам», закликаючи ворогуючі сторони виходити з інтересів наро- і

ду і сісти за стіл переговорів. , У 1990 р. в Парижі відбулася міжнародна конференція по |

Камбоджі, яка запропонувала свій план урегулювання конфлік- і ту, з яким погодилися всі камбоджійські політичні сили. Відпо­відно до прийнятих рішень у 1993 р. в країні під егідою 00Н ^!' відбулися загальні вибори, на яких більшість здобули Народна партія Камбоджі (лідер Хун Сен) і Єдиний національний фронт і за суверенну, незалежну, нейтральну і співпрацюючу Камбоджу | (ФУНСИНПЕК), головою якої є принц Нородом Ранарит. Обідви | партії сформували коаліційний уряд. Була прийнята нова кон- | ституція (1993). Відновлювалась конституційна монархія, дер- | жава стала називатись Королівство Камбоджа. Її політичний лад визначався як «багатопартійний, ліберально-демократичний». Вищий законодавчий орган - Національна асамблея, складаєть­ся з 122 чол. обирається терміном на 5 років. Главою держави е | король, який вступає на трон за згодою Ради корони, що скла-;

дається з глав парламенту, уряду і вищого духівництва. 24 ве<^? ресня 1993 р. Нородом Сіанук знову став королем Камбоджі. ,'| Своїм завданням новий режим вважав досягнення внут-'.І рішньої стабільності і подолання тяжких наслідків багаторічної |

126

громадянської війни. В 1995 р. Паризький клуб кредиторів списав 67% камбоджійських боргів і надав пільги при сплаті тієї частини, що залишилась. У країні гостро стоїть проблема охорони здоров'я. Камбоджа займає перше місце в Південно-Східній Азії за рівнем захворювань на СНІД (близько 120 тис. ВІЛ-інфікованих); її територією пролягають шляхи транзиту наркотиків.

Політична ситуація залишалась нестабільною, тривала бороть­ба за владу. Народна партія Камбоджі і ФУНСИНПБК вели пос­тійне суперництво. В 1995 р. нелегально була створена Партія Сам Ренсі (Кхмерська нація), вплив якої швидко посилювався. В липні 1997 р. в Пномпені відбулися збройні сутички між при­хильниками НПК і ФУНСИНПЕК. Виникла гостра політична криза, яка мала негативні наслідки і в міжнародному плані. Кам­боджа була позбавлена права брати участь у засіданнях 00Н. Було відкладено її прийом в АСЕАН. Свій внесок у дестабілізацію об­становки вніс і рух «червоних кхмерів». Проте він вичерпав себе як військова і політична сила. В 1996 р. капітулював один із найближчих сподвижників Пол Пота Ієнг Сарі, винний у гено­циді. Він був амністований режимом і призначений губернато­ром особливого району Пайлин. Пол Пот помер в еміграції в ніч з 16 на 17 квітая^:1998 р., так і не відповівшиза свої злочини.

На парламентських виборах 1998 р. НПК одержала 64 місця, ФУНСИНПЕК — 43і ПСР - 15. Колишні прокомуністичні сили знову прийшли до влади. Нині вони заявляють про бажання вести перетворення в інтересах усього суспільства.