Суспільно-політичні1 орієнтири

Після Другої світової війни в арабському світі завершився процес завоювання незалежності колоніями і підмандатними територіями. В ряді країн були скинуті реакційні режими, які проводили антинаціональну політику і дупускали західне втру­чання у свої внутрішні справи на основі укладених нерівно­правних договорів, особливих прав,, При визначенні подальших шляхів розвитку провідні політи^рі сили керувались теоріями арабського націоналізму і арабського соціалізму. Національні ідеї були сильним засобом консолідації мас у боротьбі проти колоніалізму в усіх його формах на основі власних цінностей за створення сильних незалежних, держав. Арабський соціалізм базувався на ідеях про загальну рівність, соціальну справедливість, провідну роль держави в^ економіці, пристосованих до конкрет­них умов кожної країни. )?(:1.94 7 р. Мішель Афляк і Салях Би-тар створили Партію ара^еькргр соціалістичного відродження -ПАСВ (арабською БААС)- В рснову баасистської ідеології була покладена тріада: єдність - рвобода - соціалізм. Лозунгом ПАСВ став вислів «Арабська надія єдина, її місія безсмертна». Свою мету партія вбачала в, подоланні розробленості арабів у націо­нальних державах і сдчврренні єдиної арабської макродержави. Пізніше ПАСВ стала преддячою в Сирії та Іраку. Ідея арабської єдності трансформувадас^і почала трактуватись як тісне співро­бітництво між окремими країнами.

У 60-70-х роках добудову арабського соціалізму як головну мету проголошували Єгипет, Сирія, Ірак, Алжир, Туніс. З часом під впливом і внутрішніх факторів, і міжнародних змін правля­ча еліта поступово знімала соціалістичні лозунги і переорієнто­вувалась на національний капіталізм. Особливим шляхом

797

соціалістичної джамахирії продовжує розвиватись Лівія. Певну роль в арабських країнах відіграє також ісламській фундамен-талізм, який передбачає побудову держави і суспільства за кано­нами мусульманської релігії і має яскраво виражений антизахід-ний характер. Саме на цій основі формувались монархії Ара­війського півострова.