Зовнішня політика

У момент створення держави Ізраїль основним принципом її зовнішньої політики проголошувався принцип «неідентифі-кації», тобто відмови від підтримки курсу будь-якої з великих держав. На початку б0-х років успішно закінчились складні переговори із Західною Німеччиною, яка визнала свою відпові­дальність за політику геноциду (голокосту) проти євреїв із боку фашистів. Була підписана угода про виплату репарацій державі Ізраїль і реституцій окремим громадянам як компенсацію за переслідування гітлерівськім режимом. З 1952 по 1984 рр. Ізраїль отримав від ФРН близько 7 млрд. дол. у вигляді грошо­вих виплат і товарних поставок.

Головною проблемою зовнішньої політики Ізраїлю є кон­фронтація з арабськім світом, яка включає військове протистоян­ня, необхідність повернення арабам окупованих територій, ство­рення незалежної Палестинської держави. Ізраїль несе свою частину відповідальності за затяжний близькосхідний конфлікт, що триває понад 50 років. З середини 50 х рр. у зовнішній полі­тиці Ізраїль почав орієнтуватися на країни Заходу, в першу чер­гу на СПІА. Розгорнулась його політична, економічна, військова інтеграція із західними партнерами. На початку 60-х років ад­міністрація президента Д. Кеннеді офіційно заявила про «особ­ливі стосунки» з Ізраїлем, прагнучи використати співпрацю для вирішення своїх геополітичних поривань на Близькому Сході, За 1948-1984 рр., тобто в той час, коли відбулося 5 арабо-ізраїльсь-ких воєн, США надали Ізраїлю допомогу на 28,5 млрд. дол., 70% якої призначалося на закупку зброї. Одночасно США намагали­ся знайти політичні шляхи розблокування близькосхідної кри­зи. Вони виступали посередниками у двосторонньому врегулю­ванні між Ізраїлем і Єгиптом і підписанні Кемп-Девідських угод. У нових міжнародних умовах кінця 80-х - початку 90-х рр.

196

розпочалися мирні переговори між Ізраїлем і ОВП, на яких підпи­сано кілька угод про поетапне створення незалежної арабської Палестинської держави.