Боротьба Афганістану за незалежність. Третя англо-афганська війна

В лютому 1919 р. в Афганістані стався державний перево­рот. До влади прийшов емір Амавулла-хан, один із лідерів моло-доафгаиців. Його підтримала: армій і населення Кабула. В країні встановився молодоафганський режим (1919-1929), який ставив своєю метою проведення радикальних перетворень.

28 лютого 1919 р. АманулЛа-ханпроголосив незалежність Афганістану від англійських колонізаторів. Його уряд звернув­ся до британських властей з пропозицією переглянути англо-афганські відносини на основі рівноправності сторін. Англія відповіла відмовою. В цій ситуації молодоафганці шукали підтримку і союзників і знайшли розуміння своїх проблем у більшовицького уряду Росії. В березні 1919 р. Афганістан і Ра-дянуька держава взаємно визнали Один одного і заявили про співробітництво в боротьбі проти зовнішніх ворогів. Для обох країн це був перший крок на шляху міжнародного визнання.

47

Боячись втратити свої геополітичні і стратегічні позиції в Афганістані, Англія розв'язала війну, яка закінчилась перемо­гою афганського народу. В серпні 1919 р. був підписаний мир­ний договір, І9& яким Англія визнавала незалежність і суверені­тет Афганістйвіу*

Молодоафганський уряд вів переговори з Радянською Ро­сією про укладення двостороннього договору. Аманулла-хан на­діслав кілька ^истівлідерам більшовиків, у тому числі В.І. Ле­ніну. В грудні 1919 р. в Кабул після багаторічної міжнародної ізоляції прибула перша іноземна місія - делегація Туркестансь­кої Радятей^оіЇ Республіки. 28 лютого 1921 р. молодоафгансь-кий я б^іВДЙвицький режими підписали договір про дружбу. Радяяс^ЇЙІ Ї^ррія добровільно передавала Афганістану частину земельу прикордонних районах Середньої Азії, надавала грошо­ву і,дв^сі»кову допомогу, дозволяла транзит вантажів через свою теріи^)ію на пільгових умовах.

;^ \і/ ^ Молодоафганський режим (1919-1929)

Здобувши незалежність, новий уряд Афганістану розпочав проведення реформ. В 1923 р. була прийнята перша конститу­ція Афганістану. Вона підтвердила суверенітет країни, оголоси­ла еміра носієм верховної влади, декларувала деякі демокра­тичні свободи. Створювалась система дорадчих органів при емірі:

Державна рада. Зібрання вождів і мусульманських богословів, Рада державних чиновників. Конституція ліквідувала рабство, численні феодальні повинності, релігійну нерівність. В Афгані­стані встановилась конституційна монархія.

Важливою складовою частиною реформ стали економічні перетворення. Була проведена земельно-податкова реформа. На­туральний податок змінювався грошовим, вводилась приватна власність на землю, землі духівництва переходили у власність держави. В 1921 р. був прийнятий закон «Про розвиток про­мисловості», почалося створення національних державних і змішаних державно-приватних акціонерних товариств і підприємств. Інвестиції в них зробила нова правляча еліта й емір. Іноземні вклади в економіку Афганістану допускались лише під контролем держави. Створювалися сприятливі умови для зміцнення ринкових відносин.

Ряд заходів спрямовувався проти всесилля мусульмансько­го духівництва. Створювалися світські суди. Всі мулли мали пройти переатестацію. Розширювалась кількість світських шкіл, частина молоді направлялась на навчання за кордон.

Формування нової політико-економічної структури Афгані­стану вимагало розширення зовнішніх зв'язків. В 1927-1928 рр. Аманулла-хая здійснив велику зарубіжну поїздку і відвідав Індію,

48

Єгипет, Італію, Францію, Німеч­чину, Англію, Радянський Союз, Туреччину, Іран. Він зустрівся з багатьма політичними діяча­ми, підписав серію договорів і угод про співробітництво. В європейських країнах Аманул­ла-хан з великим інтересом оглянув передові промислові підприємства, домовився про надання концесій ряду фірм, запросив на роботу інженерно-техшчний персонал. Повернув­шись додому, він був готовий продовжувати перетворення.

Однак на цей час в Афга­ністані склався блок сил, який ставив своєю метою ліквідува­ти Молодоафганський режим. Реформи проводились надто швидкими темпами без ураху­вання специфіки країни, менталітету народу. Широкі верстви населення теж не бачили змін на краще і не розуміли суті подій. Свою роль відіграло втручання Англії, яка шукала способу зно­ву утвердитися в Афганістані. Виникло безліч збройних загонів, що воювали проти молодоафганського режиму під лозунгами ісламу, звинувачуючи еміра Амануллу в проведенні заходів, які суперечили нормам шаріату і традиціям народу. Один з них очолив колишній молодший офіцер афганського війська Бача-і-Сакао (Син водоноса). Він швидко здобув популярність на півночі країни і розпочав успішний наступ на Кабул. У січні 1929 р. Бача-і-Сакао був проголошений еміром Афганістану під іменем Хабібулла Газі. Молодоафганський режим був повалений. Ама­нулла-хан зрікся престолу і залишив країну.

Бача-і-Сакао