«Біла революція* - серія реформ зверху

У 1963 р. в Ірані з ініціативи шахського уряду був прове­дений референдум про реформи. За його результатами спо­чатку здійснювалось шість законопроектів, надалі їх кількість збільшилась до 19. Уряд Ірану розпочав аграрну реформу, на­ціоналізував ліси і водні ресурси, передав у приватну власність значну кількість державних підприємств. Були прийняті за­кони про участь робітників у прибутках підприємств, про на­дання виборчих прав жінкам, про світські суди, про ліквіда­цію неграмотності та ін. Ці закони і конкретні заходи щодо їх виконання, які здійснювались згори, дістали назву «біла революція», або «революція шаха і народу».

В комплексі реформ найважливішою була аграрна, яка про­водилась 10 років. Вона створювала умови для подолання відста­лості сільського господарства і швидкого формування там рин­кових відносин. Встановлювався земельний максимум в 500 га для тих господарств, де застосовувалася сучасна техніка і наймана праця. Для всіх інших землевласників, залежно від району і місцевих умов, максимум становив від 20 до 100 га. Надлишки землі продавалися в розстрочку селянам-орендаторам. Розмір щорічних платежів дорівнював орендній платі за землю. Крім того» реформа передбачала створення селянських кооперативів типу акціонерних товариств і приватизацію державних підприємств для її фінансування. При здійснені реформи уря­довцям .доводилося переборювати опір селянства, яке не було готове до радикальних змін у своєму становищі.. Близько 40% селян не зуміли пристосуватися до капіталістичних методів гос­подарювання, продали свою землю і переселилися в міста в по­шуках роботи.

У 90-х роках в Ірані прискореними темпами здійснювалась модернізація промисловості, її фінансовою основою стало зростан­ня доходів держави від експорту нафти. За деякими даними, вони становили 20 млрд. доларів на рік. Розпочалася масова індустрі­алізація. Були створені нові сучасні галузі промисловості: нафто­хімічна, газова, машинобудівна, автомобільна та ін. Щорічно обсяг промислового виробництва збільшувався на 10-15%. Стимулюва­лося створення і зміцнення приватного сектора в економіці. Ро­бітники залучалися до одержання частини прибутків своїх підприємств за рахунок продажу акцій (у приватному секторі -49% від загальної кількості, у державному - 99%).

В іранське суспільство проникли атрибути західного спосо­бу життя.-У .містах відкривалися кінотеатри,'відеотеки, бари, ре­сторани, нічні клуби. Молодь почала носити відкритий одяг. Відкидалися традиційні авторитети, почався підрив ісламських цінностей.

181

Об'єктивно реформи мали прогресивний, характер і давали Ірану можливість перебороти відсталість і перетворитися в роз­винену сучасну країну. Проте значні верстви населений були незадоволені швидкими темпами перетворень; які зруйнували традиційний спосіб життя мільйонів людей і примусили їх при­стосуватися до незвичних нових умов. Розпочалася критика дій шахського уряду, у відповідь шах заборонив діяльність партій і громадських організацій. Однією з головних помилок Мохамме-да Реза-шаха Пехлеві було те, що він не прагнув знайти підтримку в суспільстві і створити собі надійну соціальну опору. Він міг би залучити на свій бік шиїтське духівництво або його частину, надавши йому певні переваги і скориставшись його авторите­том. Проте шах вважав, що необхідні реформи можна провести силовими методами. Була створена політична поліція САВАК, яка розпочала масові репресії проти незадоволених. їх жертва­ми стало близько 400 тис. чол. '

. •• • , ' і •' і -,• ,•',.",• .. •; , ' Ісламська революція

У 1978 р. в Ірані склався могутній автишахський рух, очолю­ваний шиїтським духівництвом. Йото метою оголошувалась ліквідація безбожного прозахідного шахського режиму і створен­ня теократичної держави за канонами ісламу. Керівником руху був аятолла Рухолла Мусаві Хомейні. Опорою стали дрібнобур­жуазні верстви - ремісники і торгівці. Його підтримали також студенти та інтелігенція, які виступали під шаріатськими лозун­гами проти впливу Заходу зазбереження самобутності країни.

12 лютого 1979 р. ісламська революція скинулашахський режимі У країні був проведений референдум з питання «За мо­нархію чи за ісламську республіку?». На підставі його резуль­татів 1 квітня 1979 р.'була проголошеиа Ісламська Республіка Іран. У груднЬ1979 р. набрала чинності конституція. Аятолла Хомейні проголошувався керівником Ірану, що направляє і ко­ординує діяльність законодавчих, виконавчих і судових органів. Вищий офіційний пост після керівника Ірану - президент. Він обирається строком 'на 4 роки. Законодавча влада належить парламенту - меджлісу в складі 270 депутатів. Існує спеціаль-нийорган - Спостережна рада з 12 шиїтських богосжнмв-прав-ників, половина з яких обирається меджлісом з числа його де­путатів, а інша половина призначається керівником'їрану. Рада здійснює зв'язок Сміж парламентом 1 керівником Ірану і сте­жить, щоб закони відаювідали нормам ісламу і конституції.

Внутрішня політика шиїтського духівництва спрямовува­лась на ісламізацію всіх сторін життя суспільства! економіки, політики, культури, побуту. Було проведено кілька чисток у дер­жавних установах, страчено понад 700 прибічників шаха з числа

182

військової та цивільної еліти. Жорстокі фізичні покарання за­стосовувались до порушників норм ісламської моралі. Заборо­нялись продаж і вживання алкогольних напоїв і наркотиків, показ західних фільмів, слухання західної музики, навіть класичної. Жінки повинні були дотримуватись норм шаріату в, одязі.

Внутрішня ізовнішня політика Ісламської Республіки Ірая

Одразу після перемоги революції релігійно-політичне керів­ництво країни оголосило про заходи на користь нижчих верств населення («знедолених»). Встановлювався державний контроль над видобутком і продажем нафти, які раніше знаходились у руках Міжнародного консорціуму. Проводилась націоналізація газової та енергетичної галузей, підприємств важкої індустрії, приватних банків і страхових компаній. Підвищувалась мінімаль­на зарплата робітникам із 217 до 567 ріалів (з 2,9 до 7,4 дол.) у день. Відбиралися землі у власників, щоскомпрометували себе співробітництвом з шахським режимом, і передавались селянам. Усього було перерозподілено 1млн. га землі, з них 650 тис. га одержали сім'ї активних учасників ісламської революції.

Ісламізація економіки на практиці привела до її дезоргані­зації. Це досить швидко зрозуміли ісламські керівники держа­ви. З 1983 р. вони стали орієнтуватися на приватний капітал, одночасно підтримуючи державний і змішаний сектор. Багато націоналізованих підприємств знову було продано приватним власникам.

У зовнішній політиці релігійні лідери Ірану ставили за мету звільнення країни від усіх форм залежності від імперіалізму і захист національних інтересів. Ці завдання вирішувались під лозунгом: «Не Захід, не Схід, а іслам». Головними ворогами були названі наддержави: «великий сатана» - СІЛА і «малий сатана» - СРСР. Іран вийшов із військового блоку СЕНТО і вступив у рух неприєднання. Надзвичайно велика увага приділялась ідеї експорту ісламської революції. Аятолла Хомейні неодноразово виступав по радіо і телебаченню із закликами до народів му­сульманських країн скинути своїх правителів і встановити ре­жим, подібний до іранського. У 1987 р. він написав політичний заповіт, в якому, зокрема, сказано: «У цей період, коли'мусуль­манський світ пригноблюється США і СРСР, їх прибічниками, вкрай необхідно їх викрити, протистояти їм, вселяти відразу до їх мети... Ісламська революція вкоротила руки експлуататорам, це була воля Аллаха - звільнити країну від тих, хто намагається тримати її в темноті, безправності, байдужості молодого поколін­ня Шляхом введення шкідливої культури і звичок». Прокляття були накладеш на короля Йорданії Хусейна, короля Марокко Хасана II, президента Єгипту' 'X. Мубарака, всю королівську

183

династію Саудівської Аравії і короля Фахда особисто. Ворогами ісламу окремо названі СІЛА, Ізраїль, Ірак. Така політика на прак­тиці привела до конфронтації з усім світом. Іран опинився в міжнародній ізоляції і зазнав величезних економічних збитків через втрату важливих ринків продажу нафти.

У 1980-1988 роках основною подією в житті Ірану стала війна з Іраком, її причинами були невирішені територіальні пробле­ми, ідеологічні і політичні взаємні претензії, які обидві держави намагалися розв'язати збройним шляхом. Війна не принесла перемоги жодній із сторін, але буквально розорила Іран і Ірак. За оцінками експертів, загальна сума матеріальних збитків Ірану становить 300 млрд. дол., причому особливо постраждали нафто­видобувні райони. Щорічно на війну витрачалося 14 млрд. дол., а загальна сума тільки прямих воєнних витрат перевищила 100 млрд. дол. Надзвичайно .зросла зовнішня заборгованість і

скоротились валютні резерви.

За час перебування ісламського духівництва при владі еко­номічна ситуація в країні різко погіршилась, валовий національ­ний продукт скоротився на 11%. Життєвий рівень населення, за неофіційними даними, знизився вдвоє (доход на душу населення

становить 1 500 дол.).

Після смерті аятолли Хомейні (1989) релігійно-політичне

керівництво Ірану змушене пристосовувати норми ісламу до су­часного життя. Ісламський режим почав поступовий відхід від жорстких ідеологічних догм, виступив за поліпшення відносин з рядом держав, за відновлення свого становища в міжнародній торгівлі нафтою і у світовій економіці.