20. Сінгапур Суспільно-політичний лад

Назву Сінгапур одночасно носять острів, країна, місто і ріка. Сінгапур був колонією Португалії, Голландії, а потім Велико­британії. В 1959 р. він добився самоврядування в рамках Бри-їанської співдружності, в 1963-1965 рр. входив до складу Феде­рації Малайзії, 9 серпня 1965 р. проголошена державна неза­лежність Сінгапура.

Сінгапур - республіка з парламентською формою правлін­ня. Однопалатний парламент обирається за мажоритарною сис­темою прямим голосуванням на 5 років. Президент раніше оби­рався парламентом на 4 роки. В рамках багатопартійної систе­ми діє 20 партій, які не відіграють у політиці помітної ролі. Прав­лячою партією, яка всі роки з моменту отримання незалежності має абсолютну більшість у, парламенті і формує уряд, є Партія народної дії. Її лідер і незмінний прем'єр-міністр з 1959 р. по 1990 р. Лі Куан Ю був прихильником ідеї «керованої демо­кратії» і вважав, пю демократичні свободи західного зразка можна запроваджувати після створення ефективної економіки і за­безпечення достойного рівня життя. Режим має авторитарний характер, права і свободи громадян певною мірою обмежуються і поетапно розширюються. В 1991 р. до конституції була внесе­на поправка, за якою президент почав обиратись шляхом за­гальних прямих виборів на 6 років. На парламентських виборах 1997 р. Партія народної дії завоювала 81 місце, а опозиція - 2.

Сінгапурське суспільство багатонаціональне і багатоконфе­сійне. Тут проживає 77,3% китайців, 14,1% малайців, 7,3% індійців, а також вірмени, індонезійці, араби, японці, корейці, євро­пейці та інші національні меншини. Буддизм сповідують 29% населення, християнство - 19%, іслам - 16%, таоїзм - 13%. Влада приділяє велику увагу узгодженню інтересів етнічних і релігійних общин та їх співпраці. Державними е китайська, ан­глійська, малайська, тамільська мови. Правляча еліта прагне об'єднати всіх громадян навколо ідеї єдиної нації, синтезуючи все краще з їх традицій і не зачіпаючи основ культур певних народів. Поставлено мету до 2030 р. сформувати «велику малу націю» — побудувати розвинуте індустріальне суспільство.

За роки незалежності значно зріс рівень життя сінгапурців. 70% населення належить до середнього класу. Власне житло мають 90% громадян, власний автомобіль - 35%. Рівень розлу­чень - 6% від кількості зареєстрованих шлюбів, а це означає, що сім'ї там одні з найміцніших у світі. Середня зарплата неквалі-фікованого робітника становить 630 дол., випускника універси­тету — 1 730 дол., тобто в 2,7 рази вища. Середньостатистичний

115

сінгапурець витрачає на харчування 34-35% прибутків, на жит­ло - 20%, на транспорт і зв'язок - 12%. Від громадян вима­гається висока свідомість і дисципліна. Заборонено грати в азартні ігри, жувати гумку, палити в громадських місцях, сміти­ти, забруднювати довкілля вихлопними газами тощо. До поруш-/ ників правил, яких значною мірою виявляє саме населення, зас-і

тосовуються високі штрафи.

Економічний розвиток

Англійські військово-морська і військово-повітряна бази, які до 1967 р. знаходились на території Сінгапура, давали заробіток 75% працездатного населення. Після їх ліквідації гостро поста­ла проблема зайнятості і створення національної економіки. Керівництво держави, підприємницькі кола зробили ставку на вигідне географічне положення і потенційні можливості, пов'язані з кліматом. За короткий час Сінгапур перетворився на регі­ональний і міжнародний торговий, фінансовий і транспортний центр. Тут розвивалися наукоємні галузі і налагоджувалось ви­робництво комп'ютерів і компонентів для них, електронного і телекомунікаційного обладнання, лазерної оптики. Розроблялись біотехнології. Створювались національні програми комп'ютер­ної і робототехніки.

Сінгапур має значні суднобудівні і судноремонтні підприєм­ства. В 1997 р. його компанії, пов'язані з цим виробництвом, мали замовлення на продукцію до 2005 р. Країна займає друге місце у світі після США по виробництву пересувних бурових ус­тановок для розробки покладів на морському дні. Сінгапур пере­буває на третьому місці у світі після Х'юстона і Роттердама за переробкою нафти (близько 20 млн. т на рік). Високорозвинена військова промисловість поставляє на експорт стрілецьку зброю, швидкісні патрульні морські катери, радіоапаратуру, боєприпаси.

Сінгапур є важливим фінансовим центром. Щоденний обо­рот його валютної біржі сягає до 160 млрд. дол., хоча ця сфера постраждала під час кризи 1997-1998 рр. В економіку вкладено 10 млрд. дол., а основними інвесторами є Великобританія, США, Японія. Через дефіцит землі власне сільське господарство в країні практично відсутнє. Понад 90% продуктів харчування імпор­тується. Вся питна вода надходить водопроводом з Малайзії. Розвивається виробництво на експорт орхідей, оголошених на­ціональною квіткою Сінгапура. В 1995 р. за їх продаж місцеві

компанії одержали 60 млн. дол.

Великі кошти вкладені в туристичний бізнес. Туризм дає" 25% ВНП. Щороку країну відвідують до 7 млн. туристів, які* | приносять прибуток в 7 млрд. дол. Створені такі екзотичні за- І повідники, як Крокодиларіум, природний резерват Букит Тімах?

116

де збережений куточок первісних дощових лісів, найбільший ^океанаріум Азії «Підводний світ». Водний парк. Парк орхідей, ,Парк метеликів. Музей риб тощо. Тут можна також відвідати ^селище перших поселенців, форт Сілозо, Музей флоту, Музей ВПС, Меморіал Другої світової війни, який включає фрагмент японсь­кого концтабору для британських військовополонених. Щоріч­но проводиться продуктовий фестиваль. Між собою змагаються представники китайської, південноіндійської, малайської, корейсь­кої, японської, європейської, американської кухні.