«Курс Неру» (1950-1964)
, ;
Уряд Республіки Індії очолив лідер ІНК Джавахарлал Неру, який перебував на цьому посту з 1950 по 1964 рік. Його політика дістала назву «курс Неру». В економіці провідна роль відводилася сильному державному сектору. Він створювався шляхом націоналізації за викуп ряду галузей і окремих підприємств, що належали англійському капіталу, а також внаслідок індустріалізації. Це були авіалінії, військове виробництво, атомна енергетика, вугільна і нафтова промисловість, важке машинобудування, зв'язок. Держава брала на себе здійснення складних дорогих програм і проектів. Робилась установка на застосування різних форм контролю, регулювання приватного сектора. Вводилась система планування і програмування. Індійська національна буржуазія в цілому підтримувала державну політику індустріалізації. Її сферою діяльності залишилась легка, харчова, обробна промисловість, торгівля.
Уряд прийняв ряд пільг для дрібних товаровиробників, яким надавались кредити, закріплювалося право на випуск певних товарів. Стосовно іноземного капіталу проводилась подвійна політика. З одного боку, його діяльність обмежувалась, з іншого - він залучався в економіку на певних умовах, як правило, для створення підприємств важкої індустрії, а також тих, продукція .яких була необхідна в Індії.
Велика увага приділялась сільському господарству. Комісія уряду і комісії штатів з аграрної реформи виробили рекомендації щодо проведення аграрних перетворень в інтересах селянства. Було проведено ліквідацію системи посередників між власниками землі та орендарями, обмежено поміщицьке землеволодіння. Частина земель забиралась у поміщиків за викуп і передавалась селянам. Встановлювався максимум орендної платні, яка не повинна була перевищувати третину врожаю. Селяни, які обробляли свої ділянки п'ять і більше років, дістали право їх викупити. В результаті аграрної реформи кількість дрібних землевласників збільшувалась до 70-80% усього селянства. Основна частина населення, Індії отримала засоби до існування.
Держава здійснила ряд заходів по створенню сильного ринкового сектора в сільському господарстві, які дістали назву «зеленої революції». Передбачалось освоєння цілинних земель і пустищ, будівництво зрошувальних каналів, використання сучасних агротехнічних методів. Створювалися кооперативи і ферми, де застосовувалась техніка і наймана праця.
Уряд Дж. Неру провів серію соціально-культурних реформ, спрямованих на ліквідацію пережитків середньовіччя в суспільному житті країни. Було ліквідовано кастову систему, будь-які обмеження за релігійними, національними і расовими ознаками. Жінкам надавались рівні права з чоловіками. Здійснювались
140
заходи з подолання неграмотності, створення висококваліфікованих національних кадрів. В 1956 р. була проведена адміністративно-територіальна реформа з урахуванням національного і мовного факторів. Не всі народи Індії виявилися задоволеними її результатами, що призвело до деяких нових конфліктів.
Незалежна Індія одразу ж почала відігравати важливу роль в міжнародних відносинах на основі ідей ненасильвицтва, неприєднання до військових блоків, солідарності народів колишніх колоній і напівколоній в боротьбі за свої права. Дж. Неру виступив одним з ініпіаторій скликання Міжнародної конференції країн Азії та Африки в Бандунзі (Індонезія) в 1955 р. В документах конференції були проголошені 5 принципів мирних взаємовідносин «Панча шила»: 1) повага суверенітету і територіальної цілісності; 2) взаємний ненапад; 3) невтручання у внутрішні справи; 4) рівноправність; 5) мирне співіснування. Надалі ці принципи стали основою взаємовигідних стосунків Індії з іншими країнами. В 1961 р. Ійдія відновила суверенітет над португальськими колоніями Гоа.Діу.'Даман на своїй території. Напруженими залишалися відносини Індії з Пакистаном з питання про статус штату Кашмір. Прикордонні сутички кілька разів переростали в бойові дії. В 1962 р. Індія зазнала нападу з боку КНР. Індійські війська були розбиті, китайська сторона окупувала ряд гірських районів Індії, які утримує &аараз.
Джавахарлал Неру
Індія прагнула розвивати дружні відносини з усіма країнами. Вона залишилася в «окладі Британської співдружності націй і повною мірою скористалася а національних інтересах тими перевагами, які давало це членство. Індія встановила тісні зв'язки з СРСР, ефективно використовувала радянську допомогу для
своєї індустріалізації.
В 1964 р. помер видатний державний діяч Індії Дж. Неру. Він проводив курс політичного і соціального компромісу, знаходив основу для об'єднання'інтересів різних класів, суспільних груп, релігійних общин, народів. Дж. Неру належить заслуга проведення масштабних економічних і політичних перетворень,
141
які зробили Індію країною, що динамічно розвивалась і зайняла;
гідне місце в регіоні і світі. В той же час у країні тривало розмел жування сил, склалася нова ситуація, яку повинен був враховувати ІНК у своїй політиці.
Соціально-економічний і політичний розвиток Індії в другій ' половині 60-х — 80-х рр. XX ст. Етнорелігійні конфлікти
Лідером Індійського національного конгресу стала дочка Дж. Неру Індіра Ганді, яка очолювала уряди з 1966 р. по 1984 р. з перервою в 1977-1979 рр».Наприкінці 60-х рр. в ІНК загострилася суперечка з питання ййбору шляху розвитку країни, яка привела до виникнення двох угруповань. Більшість на чолі з прем'єр-міністром І. Ганді наполягала на розширенні соціально-економічних реформ. Опоненти виступали проти незмінності «курсу Неру» в економіці, проти обмеження великого капіталу, за скорочення державного сектора і пільг для нього. В 1969 р., незважаючи на опір опозиції, в Індії була проведена націоналізація 14 провідних банків і створені спеціальніоргани з інвестування державних галузей. В ІНК відбувся перший розкол. Частина керівництва вийшла з неї і створила нову партію Індійський національний конгрес (організація).
На початку 70-х років Індія надала допомогу національно-визвольному руху Східної Бенгалії в боротьбі за незалежність і оголосила війну Пакистану, в якій здобула перемогу. Виникла нова держава - Бангладеш. Ці події зміцнили позиції уряду І. Ганді.
В 1971-1973 рр. був установлений державний контроль над системою страхування, відмінені пенсії та привілеї князів, націоналізовані виробництво кольорових металів, видобуток вугілля, частина текстильної галузі. Активізувалось проведення «зеленої революції». Уряд прийняв соціальні програми, спрямовані на поліпшення життя нижчих верств населення. Намічені плани ве були реалізовані через відсутність необхідних коштів і помилки уряду І. Ганді. Політика сприяння державному сектору господарства за рахунок приватного привела до уповільнення темпів економічного розвитку. На загальну ситуацію вплинула одночасна дія таких факторів, як підвищення світових цін на нафту, війна з Пакистаном, необхідність забезпечувати мільйони біженців з Бенгалії, демографічний вибух. Життєвий рівень населення, і без того низький, падав і далі, збільшувалось безробіття, зростали ціни на продовольство і товари першої необхідності. Це викликало масові антиурядові виступи в різних кінцях країни, які використали противники ІНК. Під час передвиборної компанії 1977 р. опозиційні партії створили єдиний блок Джаната парті («Народна партія»), який переміг на парламентсь-
142
жих виборах і сформував уряд на чолі з М. Десаї. Він знаходився при владі 28 місяців, але не зміг виробити ефективної політики і оволодіти ситуацією. В 1978 р. в ІНК стався другий розкол» Основна частина підтримала І. Ганді і дістала назву ІНК(І). Партія заявила про свою вірність ідеям Ма-хатми Ганді і Дж. Неру. На позачергових парламентських виборах 1980 р. ІНК(І) здобув переконливу перемогу і повернувся до влади. І. Ганді знову стала прем'єр-міністром.
На початку 80-х років до попередніх складних внутрішніх проблем Індії додалися гострі релігійні, і •національні конфлікти. Розпочалися сутички між мусульманами та індусами в штаті Джамму і Кашмір. Екстремістські ісламські націоналістичні організації висунули гасло віддалення від Індії і приєднання до Пакистану. В штаті Ассам місцеві жителі активно протидіяли розселенню біженців із Бангладеш- Часто сутички на релігійному ґрунті відбувалися в штатах УттартДрадещ, Біхар та ін.
Індіра Ганді
На півдні Індії виникла складна ситуація, пов'язана з подіями в Шрі-Ланці. В цій країні національна меншість — таміли — вела боротьбу за створення незалежної держави на частині території. Націоналістична організація «Тигри визволення таміл ілама» розпочала бойові дії проти урядових військ. Свою діяльність вона перевесла і на південний індійський штат Таміл-над, де мала чимало Врихильників. Індія намагалася стати посередником у розв'язййні конфлікту шляхом переговорів.
Надзвичайно загострилася ситуація в Пенджабі, де склався рух релігійної общиви: сикхів під керівництвом партії Акалі дал («Партія безсмертних»),-який боровся за широку політичну автономію штату. Найбільш екстремістські елементи висунули лозунг відокремлення від Індії і створення незалежної держави Халістан. Вони провели серію терористичних актів, переважно на транспорті, жертвами яких отали тисячі людей. Уряд І. Ганді робив спроби домовитися а представниками сикхів, та, коли це не дало позитивних наслідків, застосував силу. В 1984 р. екстремісти захопили найбільшу сикхську святиню - Золотий храм у
143
місті Амрітсарі, до якого не можна заходити представникам/ інших релігій. І. Ганді проігнорувала це і наказала військам! взяти,храм штурмом. На знак помсти їй було винесено смерт-' ний вирок. 31 жовтня 1984 р. Індіру Ганді розстріляли з автоматів її особисті охоронці - сикхи. Між індусами і сикхами розпочалися криваві сутички в Пенджабі.
В грудні 1984 р. відбулися вибори до парламенту, на яких ІНК(І) переміг. Уряд очолив син І. Ганді - Раджив Ганді, представник четвертого покоління сім'ї Неру в політичній еліті Індії. Він вніс помітні зміни в економічний курс держави стосовно приватного та іноземного капіталу. Для їх діяльності створювались сприятливі умови і однакові з державним сектором можливості в ринковій конкуренції. Індія успішно розвивала сучасну металургію, енергетичну базу, обробну, харчову, фармацевтичну промисловість, необхідну інфраструктуру. Програма уряду передбачала підвищення життєвого рівня народу, боротьбу з безробіттям, неграмотністю тощо.
Уряд Р. Ганді виступив проти дій сепаратистських і екстремістських сил. У 1985 р. були підписані угоди з регіональними партіями в штатах Ассам і Пенджаб про нормалізацію становища. Там відбулися вибори в законодавчі збори, в результаті яких до влади прийшли місцеві впливові партії і політики. Однак повної стабілізації в Пенджабі досягти не вдалося. Окремі сепаратистські угруповання продовжують свої виступи, неодноразово провокуються сутички і хвилі насильства.
У 1987 р. Індія ввела війська в Шрі-Ланку з метою припинення громадянської війни між тамілами і сингалами. Ця акція викликала обурення і відкритий опір тамілів у обох державах, осуд індійської громадськості.
- 1. Країни азії та африки на початку новітньої історії Вплив Першої світової війни на колонії та напівколонії
- Версальсько-Вашингтонська система. Переділ колоній і сфер впливу
- Характер і завдання національно-визвольного руху в міжвоєнний період
- 2.Японія Економічне і політичне становище Японії на початок новітньої історії
- Боротьба між демократією і авторитаризмом у 20-х роках XX ст.
- Військові путчі 30-х років XX ст. Встановлення мілітаристського режиму
- Зовнішня політика
- 3. Китай Основні риси сусгіільно-економічного ладу Китаю. Напівколоніальний статус
- «Рух 4 травня» 1919 р.
- Створення єдиного антиімперіалістичного фронту між Гомінданом і кпк
- Національна революція 1925-1927 рр.
- «Нанкінське десятиріччя». Внутрішня і зовнішня політика Гоміндану
- Перша громадянська війна (1927-1937)
- 4. Монголія Соціально-економічне і політичне становище Монголії на початок новітніх часів. Національно-демократична революція 1921 р.
- «Некашталістичний розвиток» Монголії
- 5. Французький індокитай
- 6. РВрма
- 7. Індонезія
- Індія — британська колонія
- Вчення м.К. Ганді. Тактика ненасильницького опору колонізаторам
- Піднесення національно-визвольного руху в 1919-1922 рр. Перша кампанія громадянської непокори
- Друга кампанія громадянської непокори та її наслідки
- 9. Афганістан Економічне і політичне становище Афганістану на початку новітньої історії
- Боротьба Афганістану за незалежність. Третя англо-афганська війна
- Афганістан у 30-х роках XX ст.
- Іран на початку новітніх часів
- Боротьба за владу
- 11. Туреччина Крах Османської імперії
- Націонадьно-патріотичний рух. Перші заходи кемалістського уряду
- Реформи 20-30-х років XX ст.
- 12. Арабські країни Арабський світ у міжвоєнний період
- Створення Саудівської Аравії
- Палестина
- 13. Країни тропічної і південної африки
- 14. Нащонально-визвольний рух і крах колоніалізму
- Вибір моделей розвитку
- Міжнародні організації
- 15.Японія Післявоєнні реформи. Конституція 1947 р.
- Соціально-економічний розвиток. «Японське економічне диво»
- Суспільно-полцтйчйв життя
- Зовнішня політика
- 16. Китайська народна республіка Становище Китаю після Другої світової війни
- Друга громадянська війна (1946-1949). Створення кнр
- Перехід керівництва кнр до будівництва «соціалізму з китайською специфікою». Соціально-економічні експерименти кінця 50-х - пояатксу 60-х років XX ст.
- «•Культурна революція» (1966-1976)
- «Політика реформ і зовнішньої відкритості»
- Зовнішня політика кнр
- 17. Сянган (гонконг). Аоминь. Тайвань Сянган (Гонконг) - спеціальний адміністративний район кнр
- Повернення Аоминя під суверенітет Китаю
- Економічний і політичний розвиток Тайваню в 50-90-х роках
- 18, АвОнголія «Будівництво соціалізму» в Монголії
- Ліберальні реформи 90-х років XX ст.
- 19. Корейська народно-демократична республіка. Республіка корея Поділ Кореї на дві держави
- Корейська війна та її наслідки
- Розвиток кндр «соціалістичним шляхом»
- Проблема об'єднання Кореї. Міжкорейський діалог
- 20. Сінгапур Суспільно-політичний лад
- 21. В'єтнам, лаос, камбоджа Війна Опору в Індокитаї (1946-1954). Женевські угоди
- В'єтнамо-американська війна
- Створення срв. Ринкові реформи на сучасному етапі
- Камбоджа
- 22. М'янма Завоювання незалежності. Політична нестабільність
- «Бірманський соціалізм»
- Переворот 1988 р. Внутрішня і зовнішня політика військового режиму
- 23. Індонезія Національно-визвольний рух. Проголошення республіки
- Режим особистої влади президента Сукарно
- Державний переворот 1965 р. Розвиток країни у другій половині 60-х — 90-х рр. XX ст.
- Криза кінця 90-х років. Початок демократизації
- 24. Республіка індія Піднесення національно-визвольного руху. Створення Республіки Індія
- «Курс Неру» (1950-1964)
- Індія в 90-х роках XX ст.
- 29. Пакистан Виникнення і розбудова держави
- 26. Афганістан
- Державний переворот 1973 р. Режим м. Дауда
- Режим Народно- демократичної партії Афганістану
- Режим моджахедів
- Рух «Талібав». Режим талібів
- Казахстан
- Узбекистан
- , Таджикистан
- Туркменістан
- Зовнішня політика центральноазіатських держав
- Економічне й політичне Становище Ірану після Другої світової війни
- «Біла революція* - серія реформ зверху
- 28. Туреччина Туреччина після Другої світової війни
- Політика урядів а. Мендереса
- Військові перевороти 60-80-х років XX ст.
- Проведення ринкових реформ. Модернізація суспіл
- Виникнення і розбудова держави
- Держава і суспільство
- Соціально-економічний розвиток
- Зовнішня політика
- 31. Арабські країни: основні тенденції розвитку
- Суспільно-політичні1 орієнтири
- Економічні перетворення
- Міжарабські відносини
- Виникнення близькосхідної кризи. Палестинська війна (1948-1940)
- Алгло-франко-ізраїльська агресія проти Єгипту (1956)
- Створення Організації визволеная Палестини
- Арабо-ізраїльські війви 1967, 1973, 1982 рр.
- Палестинська проблема на сучасному етапі
- 33. Єгипет Боротьба за національну незалежність. Революція 1952 р.
- Правління г.А. Насера (1954-1970)
- Правління а. Садата (1970-1981)
- Правління X. Мубарака (з 1981 р.)
- Завершення боротьби сирійського народу за незалежність
- Політична нестабільність кінця 40-50-х років. Об'єднання Сирії з Єгиптом
- Прихід до влади баасистського режиму, його внутрішня і зовнішня політика
- Кризові явища кінця 70-х — початку 80-х років XX ст. Політика реформ
- Прихід пасв до влади. Соціально-економічш і політичні
- Встановлення тоталітарного режиму с. Хусейна, його політика
- Економічний і політичний розвиток Алжирської Народно-Демократичної Республіки в 60-80-х роках XX ст.
- Суспільно-політична криза другої половини 80-х років XX ст. Активізація ісламських сил
- Завоювання незалежності. Монархічний режим
- Революція 1969 р. Реформи 1969-1977 рр.
- Створення Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахирії, її внутрішня і зовнішня політика
- 38. Монархії аравійського півострова Державний лад. Ісламське суспільство
- Економіка
- Соціальна політика
- 39. Країни тропічної і південної африки
- Політичні процеси
- Економічний розвиток
- Етнічні відносини
- Ліквідація режиму апартеїду на Півдні Африки
- 40. Україна і країни азії та африки Основні напрямки співробітництва України з країнами Азії та Африки
- Зв'язки Сумщини з афро-азіатськими країнами
- Факти і цифри
- Словник термінів
- Джерела та література Публікації документів і матеріалів
- Підручники, посібники
- Довідники. Словники
- Періодичні видання
- Загальні прані
- Монголія. Корея
- Держави Південно-Східної Азії
- Держави Середнього Сходу
- Держави Тропічної і Південної Африки
- Новітня історія країн Азії та Африки (1918 - кінець XX ст.)