5. Французький індокитай

Шсля завершення колоніальних війн XIX ст. у цьому ре­гіоні Франція об'єднала завойовані нею В'єтнам, Лаос і Камбо­джу в одну колонію - Індокитайський союз. Адміністрацію очо­лював генерал-губернатор* резиденція якого знаходилась у Сай-гоні. При ньому існували дорадчі органи, я які входило кілька представників в'єтнамської знаті. В Північному В'єтнамі, Лаосі і Камбоджі формально залишились місцеві династії, управління здійснювалось від їх імені, але реальна влада зосереджувалась у руках французьких резидентів.

З метою встановлення повного контролю над місцевим на­селенням колонізатори спеціально розробили кримінальний і цивільний кодекс. Для переїзду з однієї частини Індокитаю в іншу потрібно було отримати особливе посвідчення і дозвіл вла­стей. Генерал-губернатор мав право без суду і слідства ув'яз­нювати будь-якого місцевого жителя і накладати на його май­но арешт строком на 19 років. Французи не допускали корінне населенняіндокитаю до вищих адміністративних, судових і військових посад, а на другорядні місця їх приймали з вели­ким обмеженням. Створювалась привілейована верхівка з місце­вої еліти, так звані, натуралізовані жителі, які дістали фран­цузьке громадянство,,

Різні частини Французького Індокитаю в господарському відношенні були нерівноцінними. Найважче було освоювати відсталі віддалені Лаос і Камбоджу, багато кращі умови склада­лися в Південному В'єтнамі. Перша світова війна позитивно вплинула на господарський розвиток Індокитаю, на 1918 р. за­гальна сума французьких інвестиздй в його економіку переви­щувала 1 млрд. золотих франків. Значні іноземні капітали вкла­далися у видобуток мінеральної сировини, в обробну промис­ловість, торгівлю, транспорт. Створювалися великі плантації кави, чаю, гевеї. Виникло кілька банків. У В'єтнамі почалося с(юрму-вання національної буржуазії і пролетаріату.

36

Хо Ші Мін

У 20-30-х роках визвольна боротьба в Індокитаї відбувалася під патріотичними і буржуазно-демократичними лозунгами. У Лаосі і Камбоджі національно-визвольний рух знаходився в за­родковому стані. Виникали невеликі організації просвітительсь­кого напрямку, які критикували колоніальні порядки і ставили своєю метою підготовку умов для майбутніх рішучих дій. У В'єтнамі боротьба набула більш широких і організованіх форм. У ній узяли участь національна і дрібна буржуазія, інтелігенція, студенти, пролеталіат. Виник ряд політичних партій (Партія но­вого В'єтнаму, Партія молоді. Конституційна партія. Національна партія В'єтнаму), які вимагали реорганізації колоніального ре­жиму, надання В'єтнаму статусу домініону, рівності французів і в'єтнамців у представницьких органах, демократичних свобод.

У 1930 р. була створена Комуністична партія Індокитаю (КПІК) на чолі з Хо Ші Міном, яка виражала інтереси револю­ційне настроєних верств населення. Її програма містила вимоги ліквідації феодальних пережитків, наділення селян землею, за­воювання повної незалежності країн Індокитаю.

На початку 30-х років у В'єтнамі відбулися масові селянські виступи. В кількох районах селяни ліквідували владу колоні­альної адміністрації і створили Ради. Почався переділ поміщиць­ких земель. Селянський рух був придушений шляхом жорсто­ких репресій.

В 1936-1939 рр. визвольний рух Індокитаю прагнув викори­стати для вирішення своїх завдань перемогу Народного фронту у Франщї. Різні класи і соціальні групи та їх партії виступали за скликання Індокитайського конгресу для вироблення спільних вимог до уряду Франції. За активної участі комуністів був ство­рений Демократичний фронт (1937), який висунув вимоги щодо поліпшення життя народних мас, виступав проти фашизму і війни. Колоніальні власті змушені були провести в Індокитаї ряд реформ (амністія політв'язням, дозвіл на легальну діяльність

37

заборонених політичних партій, проведення виборів у дорадчі органи). Після поразки у Франції Народного фронту і вступу її у Другу світову війну завоювання народів Індокитаю були втра­чені. Після загарбаная Індокитаю Японією у В'єтнамі, Лаосі і Камбоджі виникли, національні фронти з усіх патріотично на­строєних сил, які боролись проти окупаційного режиму, коло­ніалізму, за здобуття національної незалежності.