Соціальна політика

За рахунок надприбутків від продажу нафти в аравійських монархіях із дуже низьким рівнем життя розпочались масш­табні соціальні реформи. Їх правителі вирішили, що краще поді­литися зі своїми підданими нафтовими доходами, ніж провоку­вати антидержавні виступи і постійно жити під загрозою рево­люцій або переворотів.

В 70-80-х роках XX ст. на розвиток освіти спрямовувалось 8-12% державних бюджетів. В усіх монархіях проводились ма­сові кампанії з ліквідації неписьменності. Учням безплатно ви­дають підручники і шкільну форму, підвозять на автобусах до школи, забезпечують харчуванням. В ОАЕ школярам виплачу­ють стипендію від 70 дирхемів у початкових класах до 500 дирхе­мів у випускних. Створена власна система вищої освіти. Кувейт має два вищі навчальні заклади. В 1966 р. тут був відкритий університет, на дев'яти факультетах якого навчається 18 тис. сту-

242

дентів. Тривалий час його проректором, а потім ректором була жінка - член королівської сім'ї Раша Хамуд ас-Сабах. У Кувейт-ському інституті практичної освіти працює чотири факультети (технологічний, педагогічний, медичний, бізнесовий), де оволоді­вають престижними спеціальностями 12 тис. студентів. В ОАЕ університет був створений у 1977 р. Для організації його робо­ти емір Заїд бен-Султан аль-Нахайян виділив свій палац. Нині тут навчається 12 тис. студентів, працює 7 факультетів і 9 нау­кових центрів. У Бахрейні крім національного університету фун­кціонує ще й університет країн Перської затоки. Спочатку профе­сорсько-викладацький склад і наукові працівники запрошува­лись із західних країн, з Єгипту, Йорданії. Велику частину ви­кладачів складали палестинпі. Поступово формувалась місцева наукова й освітня еліта. Навчання у вузах безплатне. Молодь має можливість навчатися за кордоном у найпре<?тижніших ву­зах провідних країн світу з виплатою державної стипендії.

Розвиток національної системи охорони здоров'я в більшо­сті аравійських монархій починався майже з нуля. Так, в Абу-Дабі в 1965 р. був один державний госпіталь і три приватні, в 1975 р. працювало вже 379 державних і 45 приватних ліку­вальних установ. В Омані в 1970 р. існували дві лікарні, в 1977 - 69, в 1980 - 145. 60 років тому в Кувейті єдиним лікувальним закладом, була крихітна амбулаторія при американській релі­гійній місії. Зараз у країні налічується 14 багатопрофільних лікарень, десятки клінік і центрів здоров'я. В надто складних випадках будь-який підданий може лікуватися за рахунок дер­жави за кордоном.

У 60-70-х роках XX ст. в монархіях Аравійського півостро­ва були введені системи соціального забезпечення. Вони перед­бачають для громадян державні виплати на всі випадки життя, допомоги по безробіттю, по старості, по інвалідності, по хворобі, у зв'язку із втратою годувальника, на дітей, на непрацюючу дру­жину. Видаються безвідсоткові позики на весілля, на будівницт­во житла і т.д. Передбачена допомога сиротам, удовам, розлуче­ним жінкам, сім'ям студентів. Витримується певне співвідно­шення між рівнем зарплати і соціальними виплатами. Субсидії виплачуються кочовим племенам для забезпечення звичного способу життя. Така політика має і свій негативний бік. Піддані аравійських монархів здебільшого не дуже прагнуть здобути високу кваліфікацію, бо існує безліч робочих місць, де можна з початковою освітою отримувати гарну зарплату, або й зовсім не працювати і за рахунок субсидій мати відносно високий рівень життя. Винятком у цьому плані е Оман, де не існує виплат «за підданство», а державна допомога надається тим, хто дійсно не може сам себе забезпечити.

243

Поліпшення умов життя і соціальні пільги не поширюють­ся на осіб без підданства, іноземців, які реально забезпечують функціонування основних галузей економіки аравійських мо­нархій. Навіть при виконанні рівноцінної роботи для них вста­новлюється нижчий рівень заробітної плати, ніж для підданих, більшою є тривалість робочого дня. Системи надання громадян­ства не дозволять його отримати особам, що все життя прожили в тій чи іншій монархії і навіть народилися в ній, якщо їхні батьки не мають громадянства.

Зниження прибутків від продажу нафти призвело до деяко­го скорочення витрат на соціальні потреби. Була введена част­кова плата за медичне обслуговування, зменшені субсидії на підтримку стабільних низьких цін на бензин, електроенергію, воду тощо. Аравійські правителі прагнуть по можливості без­конфліктно перевести традиційне суспільство на новий рівень розвитку, в якому б найпередовіпгі досягнення капіталізму по­єднувались з ісламськими цінностями, уникнути революційних потрясінь, узгодити інтереси старих і нових класів, груп, про­шарків. Соціальні реформи мали попереджувальний характер. Вони призвели до зростання матеріального і культурного рівня життя підданих і дали стабільність правлячим режимам. Проте в майбутньому їм навряд чи вдасться уникнути проблем і супе­речностей в економіці, політиці, суспільних відносинах.