Економіка

Сучасна економіка монархій Аравійського півострова фор­мувалась за рахунок видобудку і продажу нафти. В 60-70-х ро­ках XX ст. у світі стався нафтовий бум. Різко зросли прибутки нафтовидобувних держав. Арабські монархії одержали фінансо­ву базу, яка дала їм можливість провести соціально-економічні реформи. Промислову експлуатацію нафтових родовищ започат­кували західні компанії. Правлячі династії одержували від них високу ренту, достатню для задоволення потреб верхівки су­спільства. Їх країни й далі могли залишатися бідними й відста­лими. Монархи-реформатори вирішили інакше. Держава взяла нафтовий бізнес у свої руки. Західні монополії послідовно витіс­нялись з провідних позицій в економіці. Створився сильний державний сектор, який контролював видобуток, переробку, транс­портування, . продаж нафти і нафтопродуктів. Організувались відповідні державні компанії. В Кувейті ці завдання виконує Кувейтська нафтова корпорація, в Саудівський Аравії - держав­на компанія Петромін, в ОАЕ - державна компанія АДНОК тощо. Економічна модернізація здійснювалась переважно шляхом за­лучення іноземної робочої сили.

Правлячі монархи одним із головних напрямків економіч­ної діяльності держави вважали створення умов для розвитку ринкових відносин. Були розроблені програми фінансової допо­моги і пільг для національної буржуазії. Вона формується, як правило, з представників родоплемінної верхівки і членів коро­лівських сімей. До підприємницької діяльності залучається та­кож частина службовціві робітників, які відкривають свою справу на зароблені гроші. Поступово поряд із державним сектором починає функціонувати змішаний і приватний. Є перші прикла­ди приватизації державної власності. В Саудівській Аравії де­націоналізовано промисловий конгломерат САБІК, авіакомпанію «Саудія». Підготовча робота з проведення приватизації розпо­чалась у Кувейті.

241

Правителі, представники ділових кіл цієї групи країн усві­домлюють, що запаси нафти і газу з часом вичерпаються. Тому важливим завданням є подолання великої залежності економі­ки і, відповідно, благополуччя підданих від нафтового бізнесу. Найбільш послідовно ця робота проводилась у Кувейті. В 1976 р. тут був створений Фонд майбутніх поколінь, в якому почали накопичуватись кошти для їх використання в «постнафтові часи» шляхом відрахувань 10% державних прибутків. В деякі періоди внески до фонду сягали навіть 25-28%. Робилися великі інвес­тиції в розвідку і видобуток нафти в Омані, Марокко, Туреччині, Пакистані, Індонезії, Судані, Конго-Заїрі, Танзанії, Анголі, Еква­дорі та інших країнах. Налагоджені широкомасштабні банківські операції. Купуються акції провідних транснаціональних корпо­рацій в різних галузях, наприклад, шведської компанії «Вольво», компанії «Фольксваген ду Бразіл» та ін. Придбаний навіть острів Кіава біля побережжя Південної Еароліни (США), де створено елітний туристський комплекс.

ОАЕ перетворились у найбільший у регіоні центр реекспорт-ної торгівлі, звідки різноманітні товари направляються в Іран, Індію, Пакистан, країни Східної Африки. Вигідне географічне положення стимулювало розвиток морських портів і вільних економічних зон. Тут знаходиться найбільший у світі сухий док для складного ремонту морських суден. Функціонує шість міжна­родних аеропортів. Бахрейн є важливим фінансовим центром Близького і Середнього Сходу. На його території знаходиться стільки ж банків, скільки в усіх інших арабських країнах, разом узятих. Прибуток від цієї діяльності складає 20% ВНП.