logo
МПП ЄКЗ

Принцип невтручання.

Як норма міжнародного права невтручання відоме було більше тисячоліття тому. На рівні двосторонніх договорів держави тривалий час включали норму про невтручання у внутрішні справи.

В багатосторонньому правовому акті вперше закріплено в Конвенції про права і обов'язки держав, прийнятій на Конференції американських держав (1933 р.), Декларації американських принципів (1938р.)

В Статуті ООН (п.7 ст.2) заборона втручання "в справи, по суті такі, які входять у внутрішню компетенцію будь-якої держави" сформульовано як основний принцип сучасного міжнародного права.

Тлумачення принципу невтручання міститься в Декларації ООН про недопустимість втручання у внутрішні справи держав, про оберігання їх незалежності і суверенітету від 21 грудня 1965 р., Декларації про принципи міжнародного права 1970 р., Декларації про недопустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав 1982 р.; Заключному акті НБСЄ 1975р. таін.

Принцип невтручання покладає на суб'єктів міжнародного права такі зобов'язання:

1)утримуватися від безпосереднього втручання;

2)опосередковано не втручатися у внутрішні справи інших держав;

3)уникати як індивідуального, так і колективного втручання;

4)утримуватися від втручання як у внутрішні, так і зовнішні справи, що входять до внутрішньої компетенції держави;

5)утримуватися від збройного втручання;

6)утримуватися від загрози збройного втручання;

7)утримуватися від будь-якого воєнного, політичного, економічного або іншого примусу держави з метою примусити іншу державу поступати на свою вигоду за рахунок її суверенних прав;

8)утримуватися від надання допомоги підривній терористичній діяльності;

9)заборона організацій чи сприяння, допомога або допуск збройної чи іншої діяльності, спрямованої на повалення, зміну державного устрою іншої держави.

  1.