Поняття норми міжнародного права.

Норма міжнародного права – це юридично обов’язкове правило поведінки держав та інших суб’єктів міжнародного права в міжнародних відносинах.

Міжнародно-правові норми (МПН) є універсальною формою існування міжнародного права. Без правової норми немає права.

МПН мають особливий об'єкт і метод регулювання. Об’єктом регулювання МПН є особливий різновид суспільних відносин – відносини між суб’єктами міжнародного права, перш за все суверенними державами і їх об'єднаннями. Ці відносини, у свою чергу, визначають специфіку методу міжнародного-правового врегулювання.

Норми міжнародного права створюються на засадах добровільних угод між його суб'єктами. Внаслідок компромісів, поступок і узгоджень держави приходять до взаємно погодженого рішення про певні правила взаємовідносин. Закріплені у загальновизнаних юридичних формах, джерелах міжнародного права.

Важливою ознакою МПН є те, що більшість із них не має загальнообов'язкового

характеру. Група держав не може створити норми для інших держав. Кожна міжнародна угода або звичаєва норма створює об'єктивне право лише для держав, які висловили на те явну або мовчазну згоду.

МПН мають особливу внутрішню структуру: найчастіше вони містять лише диспозицію

(правило належної поведінки), рідше - гіпотезу і диспозицію, а санкція, тобто межі відповідальності за порушення диспозиції, як структурний елемент норми - відсутня.

Санкції визначаються самостійним інститутом міжнародного права- інститутом міжнародно-правових санкцій, і застосовуються примусово потерпілими державами індивідуально або колективно стосовно держав правопорушників, або визначаються в конкретних договорах.

Отже, МПН мають такі особливості:

1) об'єкт регулювання;

2) метод регулювання;

3) «погоджувальний», «координаційний» характер МПН;

4) обов'язковість лише для сторін, які її добровільно визнали;

5) форма існування – міжнародний договір, звичай, окремі акти міжнародних організацій;

6) забезпечення реалізації - самими державами або їх об'єднаннями - міжнародними організаціями;

7) структурна особливість - відсутність санкції як структурного елемента норми.

Норма являє собою загальне правило, розраховане на невизначену кількість випадків. Тому в доктрині здавна ведеться суперечка про те, чи є нормою постанова договору, що закріплює конкретне врегулювання й не підлягає застосуванню в інших випадках. Подібна постанова має ознаки норми: вона регулює відносини сторін, юридично обов'язкова, однак не розрахована на кількаразове застосування. Такого роду постанови звичайно йменують індивідуальними нормами.

Більшість міжнародно-правових норм створюється у два етапи:

1) узгодження воль суб'єктів міжнародного права відносно правила поведінки;

2) дача суб'єктами міжнародного права згоди на юридичну обов'язковість погоджених правил поведінки.

Іноді ці дві стадії можуть збігатися за часом, скажемо, коли міжнародний договір набуває чинності в момент його підписання. Разом з тим існують міжнародно-правові норми, які створюються в три етапи (імперативні норми).

Процес створення імперативної норми виглядає в такий спосіб:

1) -//-

2) узгодження воль цих суб'єктів щодо додання даному правилу поведінки вищої юридичної чинності в даній правовій системі;

3) -//-