131. Міжнародний судовий і арбітражний розгляд
Міжнародний арбітраж — це третейський суд для розв'язання спорів між державами, створений на основі угоди сторін, рішення якого мають для них обов'язкову силу.
Арбітраж завжди формується з непарного числа членів, один із яких є суперарбітром або головою.
Іноді арбітраж складається з одного арбітра.
Загальний акт про мирне вирішення міжнародних спорів 1949 року встановив, що якщо сторони не погодяться про інше, то арбітраж буде складатися з п'яти членів. Сторони можуть призначити по одному члену зі своїх громадян, два другі третейських судді і супер-арбітр обираються ними за згодою з числа громадян третіх держав.
Якщо в компромісі не сказане інше, арбітри повинні застосовувати норми, зазначені в статті 38 Статуту Міжнародного Суду ООН. У резолюції 1958 року Генеральна Асамблея ООН рекомендувала державам брати до уваги зразкові правила арбітражного розгляду, підготовлені Комісією міжнародного права.
У Гаазі знаходиться і діє Постійна палата третейського суду У Палаті є список міжнародних арбітрів, із котрого держави вибирають собі арбітра для розгляду і вирішення справ.
Mжнародному праву відомі наступні види міжнародного арбітражу (третейського розгляду):
— ізольований арбітраж (арбітраж ad hoc), що створюється в силу особливої угоди сторін, що сперечаються, для розв'язання конкретного спору, не прибігаючи до допомоги міжнародних інституцій;
— інституціональний (постійний) арбітраж, який здійснюється постійно діючим арбітражним органом. Такий арбітраж припускає наявність між державами особливої угоди, за якою вони заздалегідь зобов'язуються передавати здатні виникнути між ними спори на вирішення третьої (незацікавленої) сторони. Як приклад постійного арбітражу може бути наведена діяльність Палати третейського суду на основі Конвенції про мирне розв'язання міжнародних зіткнень 1907 року.
Міжнародна судова процедура
Судова процедура є одним із видів розв'язання міжнародних спорів. Міжнародний Суд — це утворюваний на основі міжнародного договору постійний орган, покликаний вирішувати міжнародні спори шляхом судової процедури.
На відміну від арбітражу, склад, процедура, юридичні джерела рішень Міжнародного Суду визначаються не спеціальною угодою сторін, що сперечаються, у кожнім" окремому випадку, а постійним Статутом Міжнародного Суду ООН, що складає невід'ємну частину Статуту ООН. Всі члени ООН є тим самим і учасниками Статуту.
Міжнародний Суд ООН знаходиться в Гаазі, склад головного суду — 15 судів, що обираються Генеральною Асамблеєю і Радою Безпеки ООН на 9 років, із числа фахівців в галузі міжнародного права.
Міжнародний Суд правочинний виносити не тільки обов'язкові рішення у спорах, переданих на його розгляд за згодою сторін, але і вправі давати будь-які консультативні висновки у відношенні будь-яких питань міжнародного права.
Рішення Суду юридично обов'язкове для сторін, що беруть участь у справі. Воно не створює правового прецеденту для вирішення інших справ аналогічного характеру (стаття 59 Статуту Міжнародного Суду ООН). Рішення Суду остаточне й оскарженню не підлягає. Невиконання його однією зі сторін надає право іншій стороні звернутися до Ради Безпеки ООН. Якщо остання визнає за необхідне, то вона може зробити рекомендації або вирішити питання про вживання заходів для виконання рішення (стаття 49 Статуту ООН).
Серед розглянутих Міжнародним Судом справ основне місце займають територіальні спори, що стосуються невеликих ділянок державної території (наприклад, голландсько-бельгійський спір про територіальні анклави), а також територіальні спори, подібні індійсько-португальському спору про право проходу через територію Індії, спори ФРН, Данії і Голландії про делімітацію континентального шельфу Північного моря.
Міжнародний Суд ООН є не єдиним судовим органом, що розглядає міжнародні спори в порядку судової процедури.
У залежності від характеру розглянутих спорів міжнародні суди діляться на суди з вирішення:
а) міждержавних спорів (Міжнародний Суд ООН,Економічний Суд СНД);
б) як міждержавних спорів, так і справ, порушу ваних фізичними і юридичними особами проти держав і міжнародних організацій (Європейський суд з прав людини);
в) трудових спорів у рамках міжнародних організацій (Адміністративний трибунал МОП);
г) з притягнення до відповідальності фізичних осіб (Нюрнберзький трибунал);
д) різноманітних категорій спорів (Суд ЄС
Міжнародні спори за участю приватних осіб
Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів
діє відповідно до положень Вашингтонської конвенції 1965 р. про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами й іноземними особами1. Центр вирішує спори між державами та приватними іноземними інвесторами шляхом примирення або арбітражу. Досить часто двосторонні договори про взаємний захист інвестицій надають Центру юрисдикцію щодо спорів про їх тлумачення та застосування. Проти України до Центру було подано три позови.
Постійна палата третейського суду в 90-х роках ХХ ст. була уповноважена вирішувати спори між державами або міжнародними організаціями та приватними особами.
Трибунал із позовів між Іраном і США був створений 1981 р. для розгляду, зокрема, позовів американських громадян і компаній проти Ірану та громадян і компаній Ірану проти США. Трибунал вирішив близько 4 тисяч справ.
Окремо слід відзначити діяльність Європейського Суду із прав людини, що розглянув тисячі позовів фізичних та юридичних осіб проти держав — учасниць Європейської конвенції 1950 р. про захист прав людини й основних свобод. Аналогічний йому Міжамериканський суд із прав людини розглядає позови про порушення Американської конвенції 1969 р. з прав людини.
У рамках багатьох міжнародних організацій інтеграційного типу фізичні та юридичні особи мають право оскаржувати дії органів цієї організації. Наприклад, в рамках Європейського Союзу Суд Європейських співтовариств розглянув тисячі позовів приватних осіб проти Європейської Комісії, Ради Союзу та Європейського Парламенту.
Позитивний результат діяльності цих органів полягає насамперед у тому, що спори вирішуються на якомога нижчому рівні, не дозволяючи їм набути класичного міждержавного характеру. У результаті держава не використовує право дипломатичного захисту приватних осіб, які знаходяться під її владою.
Отже, не завжди відповідає сучасним реаліям твердження, що всі без винятку спори в міжнародній сфері мають розглядатися виключно в рамках принципу мирного вирішення спорів, як він сформульований у Статуті ООН. Утім мова не йде про те, щоб звільнити процес вирішення міжнародних спорів за участю приватних осіб від обов’язку дотримання стандартів, встановлених міжнародним публічним правом. Натомість є потреба у врахуванні специфіки зазначених спорів і, відповідно, збагачення цих стандартів
Особливості вирішення міжнародних економічних спорів
Міжнародне економічне право - регулює широкий круг економічних стосунків між державами і іншими суб'єктами міжнародного права. Роблячи великий вплив на розвиток всесторонніх зв'язків між країнами і сприяючи процесу міжнародної економічної інтеграції, економічні стосунки в той же час нерідко можуть ставати і сферою зіткнення інтересів суб'єктів міжнародного права. Однією з головних цілей кожного учасника міжнародної економічної суперечки має бути мирний дозвіл суперечок між державами, включаючи звернення до Міжнародного Суду і повну пошану до нього. Великої актуальності набуває завдання вдосконалення і підвищення ефективності міжнародно-правового механізму врегулювання міжнародних суперечок, що виникають в різних галузях міжнародного права. Специфіка міжнародних економічних суперечок виражається в наступному: а) Міжнародні економічні спори включають не лише спори, витікаючі із стосунків між державами, міжнародними організаціями, державами і міжнародними організаціями, але і між державою і обличчям (фізичним або юридичним) іншої держави. б) Предметом регулювання при дозволі міжнародної економічної суперечки можуть бути стосунки, що виникають в самих різних сферах взаємодії держав (міжнародне судноплавство, повітроплавання, космічна діяльність, міжнародна охорона довкілля і ін.). в) Міжнародні економічні спори вирішуються на основі принципів і норм різних галузей міжнародного права. г) Під міжнародною економічною суперечкою слід розуміти специфічне правове відношення, що виникає між двома або великим числом сторін, якими можуть бути різні по статусу суб'єкти міжнародного економічного права (горизонтальні і діагональні стосунки між суб'єктами), і що виражається в пред'явленні взаємних і чітко сформульованих претензій сторонами один до одного з питання права, юридичним точкам зору або інтересам, для врегулювання яких сторони роблять взаємні дії.
2. При врегулюванні міжнародних економічних суперечок може бути використаний весь спектр засобів і способів вирішення міжнародних суперечок, що існують в сучасному міжнародному праві. В даний час спостерігається тенденція використання більшою мірою дипломатичних засобів врегулювання суперечок, що включають переговори, консультації, різні примирливі процедури як альтернативні засоби по відношенню до арбітражної або судової процедури. При цьому всі дипломатичні засоби знаходяться в тісній взаємодії один з одним. Ці засоби є взаємозв'язаними і передують арбітражному і судовому розгляду, надаючи сторонам, що сперечаються, можливість самим врегулювати їх розбіжності.
3. З кожним роком зростає роль міжнародних економічних організацій в процесі врегулювання міжнародних економічних суперечок. За допомогою механізмів, встановлених міжнародними економічними організаціями, можуть ефективно вирішуватися спори, в основі яких лежать специфічні стосунки, що виникають в рамках цих організацій як в ході діяльності самих організацій, так і їх членів.
4. Найбільш ефективним засобом вирішення міжнародних економічних суперечок серед обов'язкових процедур є арбітражна процедура. Аналіз сучасної міжнародної практики свідчить, що арбітраж до цих пір залишається одним з найбільш використовуваних засобів при врегулюванні економічних розбіжностей, якщо сторони, що сперечаються, не змогли прийти до угоди шляхом дипломатичних процедур. Широке поширення має арбітражний суд, що створюється за спеціальною угодою сторін для винесення ухвали по конкретній суперечці -ad hoc
5. Цілям ефективного врегулювання міжнародних економічних суперечок служать механізми вирішення суперечок, що включаються в тексти міжнародних економічних угод як багатобічного, так і двостороннього характеру і розроблені безпосередньо для врегулювання спірних питань, що виникають в процесі реалізації цих угод.
Детальна регламентація всіх етапів врегулювання суперечок великою мірою сприяє успішнішому їх дозволу.
СОТ створений спеціальний орган по врегулюванню спорів, при ухваленні рішень в якому застосовується правило консенсусу. Крайнім заходом в цьому випадку є припинення дії поступок. Спори розглядаються в строк не більше 6 місяців, і метою цього спеціального органу є знаходження компромісного рішення. У випадку якщо країни – сторони суперечки не згодні з вирішенням жюрі (panel), то в СОТ можливе створення спеціального арбітражу для остаточного вирішення проблеми.
Існують високоавторитетні центри розгляду міжнародних економічних суперечок: Арбітражний суд Міжнародної торгівельної палати в Парижі, Лондонський міжнародний третейський суд, Арбітражний інститут Стокгольмської торгівельної палати і ін.
- 1. Поняття міжнародного права
- Міжнародне право та міжнародні відносини
- 3. Об'єктивна необхідність існування міжнародного права.
- 4. Сутність та характерні риси мп
- 5. Міжнародне публічне та міжнародне приватне право.
- 6. Міжнародний провапорядок
- 7. Походження терміну мп
- 8. Мічце міжнародного права в міжнародній нормативній системі.
- 0. Характеристики сучасного міжнародного права
- 1.Природа юридично обов’язкової сили мп
- 13. Періодизація історії мп
- 14. Стародавнє мп
- 15. Середньовічне мп.
- 16. Класичне мп
- 18. Міжнародне право з 1919 р. До створення оон.
- 19. Сучасне мп.
- 20. Виникнення мп.
- 21. Історія науки мп:основні етапи та наукові школи
- 22. Поняття джерела міжнародного права. Міжнародний договір
- 23.Види джерел мп.
- 24.Загальні принципи права
- 25.Поняття системи міжнародного права.
- 3.1. Співвідношення системи і структури міжнародного права
- 3.2. Система галузей, інститутів та норм міжнародного права
- 3.3. Види галузей системи міжнародного права
- Внутрішньосистемна організація міжнародного права.
- Критерії відокремлення галузей міжнародного права.
- 28. Критерії відокремлення інститутів мп
- 29. Загальносистемні інститути мп
- 30. Основні принципі міжароднго права в його системі
- 31. Міжнародний договір як універсальне джерело міжнародного права
- 32. Міжнародний звичай як універсальне джерело міжнародного права.
- 33. Формування міжнародно-правового звичаю.
- 34.Поняття допоміжних засобів для визначення міжнародно-правових норм
- 35 Значення рішень міжнародних організацій для формування норм міжнародного права
- 36. Співвідношення системи та структури міжнародного права.
- Поняття норми міжнародного права.
- 38. Класифікація норм міжнародного права.
- Поняття імперативних норм загального міжнародного права – jus cogens.
- Концепція норм „м’якого права” (soft law).
- 40. Концепція „м”якого права” у доктрині мп
- 41.Ієрархія норм міжнародного права
- 42.Кодифікація та прогресивний розвиток міжнародного права
- 43. Поняття, джерела та функції основних принципів міжнародного права.
- 44. Принцип заборони застосування сили або загрози силою
- 45.Принцип мирного врегулювання спорів
- Принцип суверенної рівності держав.
- Принцип невтручання.
- Принцип територіальної цілісності держав.
- Принцип непорушності державних кордонів.
- 51. Принцип рівноправ'я і права народу розпоряджатися власною долею
- 53. Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань
- 54. Взаємозв’язок міжнародного і внутрішньодержавного права
- 54. Взаємозв’язок міжнародного і внутрішньодержавного права
- 55. Теорії співвідношення міжнародного і національного права
- 56. Поняття і суть узгодження міжнародного і внутрішньодержавного права. Обов'язок держави узгоджувати норми внутрішньодержавного права з нормами міжнародного права.
- 57.Міжнародне право про співвідношення його норм із нормами внутрішнього права
- 58. Роль внутрішньодержавного права у функціонуванні міжнародного права
- 59. Правова система України та міжнародне право
- 60. Поняття та зміст міжнародної правосуб’єктності
- 61 Поняття та види суб’єктів мп.
- 62 Держава як суб’єкт мп.
- 63. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій
- 64. Міжнародна правосуб'єктність народу, нації.
- 65. Міжнародна правосуб’єктність державоподібних утворень.
- 66.Міжнародна правосуб’єктність фізичної особи
- 67. Визнання держав та інших суб’єктів мп. Визнання держав
- Визнання урядів
- Інші види визнання
- 68. Поняття, форми і способи визнання.
- 70. Правонаступництво в мвах. Підстави правонаступництва. Поняття правонаступництва
- 71. Правонаступництво щодо міжнародних договорів.
- 72. Правонаступництво щодо державної власності.
- 73. Правонаступництво щодо державних архівів.
- 74. Правонаступництво щодо державних боргів.
- 75. Особливості правонаступництва України та інших держав після припинення існування срср.
- 76. Теорія континуїтету та її застосування.
- 77. Поняття та юридична природа міжнародно-правової відповідальності.
- 78. Підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності.
- 79. Види і форми міжнародно-правової відповідальності.
- 80. Поняття, типи, види й форми міжнародно-правових санкцій.
- 81. Міжнародне правопорушення та його ознаки.
- 82. Класифікація міжнародних правопорушень.
- Поняття права міжнародних договорів
- 2. Джерела та кодифікація права міжнародних договорів
- 3. Поняття міжнародного договору
- 4. Класифікація міжнародних договорів
- 5. Структура, мови та назва міжнародних договорів
- 6. Повноваження при укладенні міжнародних договорів
- 7. Підготовка та прийняття тексту договору
- 8. Встановлення автентичності тексту міжнародного договору
- 10. Застереження до міжнародних договорів
- 11. Депозитарій та його функції
- 12. Реєстрація та опублікування міжнародних договорів
- 13. Набуття міжнародним договором чинності та його тимчасове застосування
- 14. Застосування міжнародних договорів у часі, просторі та за суб’єктами
- 15. Міжнародні договори та треті держави (міжнародні організації)
- 16. Застосування попередніх та нових міжнародних договорів, укладених з одного і того ж питання
- 17. Тлумачення міжнародних договорів
- 18. Недійсність міжнародних договорів
- 19. Припинення дії міжнародного договору
- 20. Новації (зміни до) міжнародних договорів
- 21. Забезпечення виконання міжнародних договорів
- 22. Громадянство як інститут конституційного та міжнародного права
- 23. Набуття громадянства та його втрата
- 25. Подвійне громадянство та безгромадянство
- 26. Статус іноземців і міжнародне право
- 27. Біженці та вимушені переселенці
- 28. Право притулку
- 29. Правові засади співробітництва держав у сприянні і розвитку поваги до прав людини
- 30. Універсальні механізми захисту прав людини
- 31. Регіональні механізми захисту прав людини
- 32. «Гуманітарна інтервенція» та міжнародне право.
- 33. Поняття та види території згідно з міжнародним правом
- 34. Поняття територіального верховенства
- 35. Склад державної території
- 36. Теорії юридичної природи державної території
- 37. Поняття, види та правовий режим державних кордонів
- 38. Підстави для зміни державних кордонів відповідно до сучасного міжнародного права
- 39. Міжнародні сервітути
- 40. Головні принципи правового режиму міжнародних рік
- 41. Території з особливим правовим режимом
- 42. Правові питання території України
- 43. Класифікація територій за їхнім правовим режимом
- 44. Поняття державної території та її складові
- 45.Правові підстави і способи територіальних змін
- 46. Державні кордони
- 47. Правове регулювання міжнародних річкових перевезень
- Юридичний статус і правовий режим Арктики
- 49. Міжнародно-правовий статус Антарктики
- 50. Поняття та джерела міжнародного морського права
- 51. Міжнародно-правові статус і режим внутрішніх вод
- 52. Міжнародно-правові статус і режим територіального моря
- 53. Прилегла зона та її правовий режим
- 54. Міжнародно-правові статус і режим виключної економічної зони
- Міжнародно-правові статус і режим відкритого моря
- 56. Делімітація, міжнародно-правові статус та режим континентального шельфу
- 57. Концепція «спільної спадщини людства» в міжнародному морському праві. Правовий статус і режим Району
- Статус морських суден та екіпажів
- Правовий статус повітряного простору
- 61. Правовий статус повітряного судна і його екіпажу
- 62. Правова регламентація та юридична класифікація міжнародних повітряних сполучень
- 63. Міжнародний аеропорт. Правове регулювання діяльності авіапідприємств
- Правове регулювання комерційної діяльності в міжнародних повітряних сполученнях. „Свободи повітря”
- Боротьба з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації
- 66. Міжнародні організації в галузі цивільної авіації
- Поняття міжнародного космічного права
- Джерела міжнародного космічного права
- Міжнародно-правовий режим космічного простору та небесних тіл
- Правовий статус космічних апаратів і екіпажів
- Міжнародно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об’єктами
- Проблеми делімітації космічного простору і варіанти її вирішення
- Правові аспекти дистанційного зондування Землі
- Критерії правомірності міжнародного безпосереднього телевізійного віщання
- Міжнародно-правові форми мирного дослідження і використання космічного простору
- 76. Співробітництво держав у рамках міжурядових космічних організацій
- Поняття, функції та принципи права зовнішніх зносин
- Система органів зовнішніх зносин
- Дипломатичне право
- Консульське право
- 81. Право спеціальних місій
- Дипломатичне право міжнародних організацій
- Поняття і розвиток права міжнародних організацій
- 84.Сучасна система міжнародних організацій, їх типи і види
- Ознаки міжнародних міжурядових організацій як суб’єктів міжнародного права
- Регіональні та субрегіональні організації
- Європейські регіональні міжнародні організації
- Міжнародні конференції
- Поняття та джерела міжнародного економічного права
- Принципи міжнародного економічного права
- 92. Договірно-правовий та інституційний механізми міжнародних економічних відносин
- 93. Суб’єкти міжнародного економічного права
- 94. Примусові заходи в міжнародних економічних відносинах
- 95. Проблема встановлення нового міжнародного економічного порядку і створення системи міжнародної економічної безпеки
- 96. Гатт 1947 р. Як квазіміжнародна організація
- Світова організація торгівлі: створення, членство, функції, структура
- Міжнародні торговельні договори системи сот (сот)
- 99. Зміст і особливості гатт 1994 р.
- 100. Договори, суміжні з гатт
- Генеральна угода з торгівлі послугами (гатс)
- Угода з торгових аспектів прав інтелектуальної власності (тріпс)
- 103. Врегулювання спорів в рамках сот
- Історія і сучасна система правових гарантій міжнародної безпеки
- Види законного застосування сили в сучасному міжнародному праві
- Проблеми реалізації принципу незастосування сили чи загрози силою
- Міжнародно-правові питання боротьби з міжнародним тероризмом
- Універсальна система колективної безпеки за Статутом оон. Рада Безпеки
- Повноваження регіональних організацій в сфері міжнародної безпеки
- Міжнародні організації з проблем європейської безпеки
- Основні міжнародні угоди в сфері роззброєння
- 112. Міжнародно-правові і національно-правові гарантії безпеки України
- Міжнародне гуманітарне право як галузь міжнародного права
- Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Гааги”
- Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Женеви”
- Сфера дії міжнародного гуманітарного права
- Заборонені засоби і методи ведення воєнних дій
- Особи, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права
- Роль Міжнародного комітету Червоного Хреста у збройних конфліктах
- 120. Реалізація та імплементація норм міжнародного гуманітарного права
- 121. Правові засади здійснення міжнародних миротворчих операцій оон
- 122. Поняття та джерела міжнародного кримінального права
- 123. Міжнародні злочини. Відповідальність за злочини проти людства
- 124.Поняття та види злочинів міжнародного характеру
- 125. Міжнародні кримінальні трибунали ad hoc. Міжнародний кримінальний суд
- 126. Правова допомога у кримінальних справах
- 127. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол)
- 128. Поняття міжнародного спору
- 129. Система мирних засобів вирішення міжнародних спорів
- Універсальні та регіональні механізми врегулювання міжнародних спорів
- 131. Міжнародний судовий і арбітражний розгляд
- 134. Розгляд спорів міжнародним судом оон