6. Повноваження при укладенні міжнародних договорів

Віденська конвенція про право міжнародних договорів,"договір" означає міжнародну угоду, укладену між державами в письмовій формі і регульовану міжнародним правом, незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, двох чи кількох зв'язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування; "повноваження" означають документ, який виходить від компетентного органу держави і за допомогою якого одна чи кілька осіб призначаються репрезентувати цю державу з метою ведення переговорів, прийняття тексту договору або встановлення його автентичності, вираження згоди цієї держави на обов'язковість для неї договору або з метою вчинення будь-якого іншого акта, що стосується договору; Кожна держава володіє правоздатністю укладати договори. Згідно із ст. 7 повноваження певних осіб, до яких віднесено главу держави, главу уряду та міністра закордонних справ не потребують офіційного підтвердження. Вони мають повноваження екс офіціо. Вони мають право репрезентувати державу в міжнародних договорах в силу займаної посади. Всі інші репрезентанти держави повинні мати письмове підтвердження повноважень, що видається компетентними органами держави відповідно до внутрішньодержавного права. Міжнародна організація може бути представлена або особою, забезпеченою повноваженнями (відповідно до окремого рішення компетентного органу) або особою яка відповідно до правил організації представляє її завжди. Повноваження повинні предявлятися на початку переговорів. У повноваженні вказується прізвище, імя, по батькові а також його посада. Далі вказується коло питань відповідно до яких ця особа правочинна здійснюватися ті чи інші дії. Повноваження на ведення переговорів і підписання договору. Окремого повноваження на парафування не видається. Повноваження на парафування охоплюється повноваженням на ведення договору. Акт, який стосується укладення договору, вчинений особою, яка не може на підставі статті 7 вважатися уповноваженою репрезентувати державу з цією метою, не має юридичного значення, якщо його не підтверджено цією державою. Держави самі визначають повноважених. Як правило повноваження видаються своїм громадянам.

При укладанні багатосторонніх договорів повноваження здаються в секретаріат і ним перевіряються або створюється спеціальний комітет для перевірки. Порядок перевірки зазвичай затверджується правилами процедури. Комітет подає на затвердження конференції свою доповід в якій констатується справжність або недійсність повноважень. Повноваження можуть констатуватися в преамбулі. При укладанні міжнародного договору повноважені повинні діяти точно в рамках таких повноважень. Від повноважень потрібно відрізняти інструкції уповноважених. Інструкції визначають позицію делегації з обговорюваних питань. Це внутрішній документ делегації і звичайно до відома інших учасників він офіційно не доводиться. Тому важливо договір укладений у порушення інструкцій не втрачає своєї дійсності і значення. Ст. 47 Віденської конвенції говорить про інструкції: на недотримання представником такого обмеження з боку держави не можна посилатися як на підставу відмови від договору, якщо інші держави не були сповіщені про ці обмеження.