logo
МПП ЄКЗ

Система органів зовнішніх зносин

Органи зовнішніх зносин це органи, які здійснюють представництво і захист інтересів держави та її громадян в офіційних відносинах з іншими державами та іншими суб'єктами міжнародного права у сфері насамперед політич­них, а також економічних, правових та інших офіційних зв'язків.

Система політичних відносин на міжнародній арені, власне кажучи, і становить зовнішні зносини у вузькому розумінні, дипломатію як таку. У широкому ж розумінні зовнішні зносини охоплюють офіційні зв'язки також військового, науково-технічного та культурного характеру в частині, яка переплітається із зовнішньою політикою держав.

сучасна багатоступінча­ста система органів зовнішніх зносин складається пере­дусім із двох великих груп — внутрішньодержавних (або центральних) і зарубіжних органів зовнішніх зносин.

Внутрішньодержавні поділяються залежно від способу їхнього формування і характеру повноважень на консти­туційні та спеціалізовані органи зовнішніх зносин. Серед конституційних (їх створення та обсяг повноважень без­посередньо визначаються конституцією) вирізняються насамперед органи загального політичного керівництва зовнішніми зносинами країни (парламент, глава держави, глава уряду та уряд у цілому). Органом безпосереднього оперативного керівництва зовнішніми зносинами країни є її відомство закордонних справ. Спеціалізовані ж орга­ни не пов'язані безпосередньо із зовнішньою політикою і дипломатією як такими. У складі практично всіх міністерств і відомств усередині країни можуть існувати відділи, управління або департаменти зовнішніх зносин, го­ловне завдання яких — стежити за дотриманням прав і обов'язків держави, що випливають із її договірних зо­бов'язань за профілем даного відомства.

Зарубіжні органи зовнішніх зносин також поділяються на дві групи: постійні і тимчасові. До першої групи нале­жать диппредставництва, консульства, постійні представ­ництва при міжнародних організаціях, місії постійних на­глядачів, торговельні представництва або торговельно-еко­номічні місії при посольствах. Тимчасові органи зовнішніх зносин за кордоном — це різного роду спеціальні місії, де­легації на міжнародні конференції та групи наглядачів на них, делегації для участі в роботі сесій міжнародних організацій або їхніх органів, а також делегації наглядачів рамках тих самих організацій).

Перелічені вище органи створюють систему власне ор­ганів зовнішніх зносин. Важливо підкреслити, що у функціонуванні органів зовнішніх зносин спостерігається переплетіння двох на­чал правового регулювання — внутрішньодержавного за­конодавства і міжнародно-правових норм. Це зовсім не випадково і відбиває специфіку правової організації сфе­ри зовнішніх зносин. І справді, увесь апарат для ведення зовнішніх зносин створюється кожною державою са­мостійно, на основі національних норм права. Але тільки-но цей апарат вступає в офіційні відносини з ор­ганами інших держав, дані відносини, державні за своєю природою, починають регулюватися нормами міжнарод­ного права.