Ознаки міжнародних міжурядових організацій як суб’єктів міжнародного права

Міжнародна організація — це об'єднання держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору для здійснення співробітництва в політичній, економічній, культурній, науково-технічній, правовій та інших галузях, що має необхідну для цього систему органів, права й обов'язки, похідні від прав і обов'язків держав, і автономну волю, обсяг якої визначається волею держав-членів. З цього визначення можна виділити такі ознаки будь-якої міжнародної організації: — членство трьох і більше держав.

— повага суверенітету держав-членів організації і невтручання у внутрішні справи.

— створення відповідно до міжнародного права.

— заснування на основі міжнародного договору.

— здійснення співробітництва в конкретних галузях діяльності.

У сучасних міжнародних відносинах міжнародні організації грають істотну роль як форма співпраці держав і багатобічної дипломатії.

У міждержавних організаціях, заснованих на базі багатостороннього міжнародного договору, прийняті рішення є обов'язковими для вирішення питань, що носять внутрішньо-організаційний характер і є рекомендаційними з питань міжнародної діяльності. Рішення приймаються на основі суверенної рівності держав за формулою: "одна держава - один голос". У міждержавних організаціях фінансово-економічного характеру при прийнятті рішень здійснюється зважене голосування, при котрому кожна держава має таку кількість голосів, яка залежить від розмірів її внеску в бюджет організації. Як бачимо, юридична природа цих організацій різна і визначається юридичним характером прийнятих рішень і процедурою прийняття рішень. Міжнародні організації, що володіють елементами наднаціональності, у своїх установчих документах (статутах, положеннях) мають спеціально застережені положення, які передбачають обов'язкову чинність прийнятих рішень для всіх держав-учасниць. Як приклад подібних міжнародних організацій, що володіють елементами наднаціональності, можна навести Європейський Союз.

У свою чергу, ММУО можна класифікувати на декількох підставах: 1. За предметом діяльності — політичні, економічні, кредитно-фінансові, військово-політичні, із питань охорони здоров'я, культури, торгівлі та ін. 2. За колом учасників: — універсальні — їхніми членами є практично всі держави світу (наприклад, Організація Об'єднаних Націй); — регіональні — їхніми членами є держави певного географічного регіону світу (наприклад, Організація Американських держав); — субрегіональні — їхніми членами є групи держав усередині географічного регіону (наприклад, Організація Чорноморського економічного співробітництва); — міжрегіональні — у їхній роботі беруть участь держави різних географічних регіонів світу (наприклад, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, членами якої є як європейські держави, так і держави Середньої Азії). 3. За порядком приймання нових членів: — відкриті — відповідно до статутних документів їхнім членом може бути будь-яка держава; — закриті — конкретні учасники цих організацій і їхня кількість заздалегідь обумовлюються в статутних документах таких міжнародних організацій. 4. За сферами діяльності: — організації з загальною компетенцією — вони вправі розглядати будь-яке питання міжнародного життя (наприклад, ООН, ОБСЄ); — організації зі спеціальною компетенцією — коло аналізованих ними питань заздалегідь обговорене у їхніх статутних документах і стосується певної сфери міжнародного життя (наприклад, ВООЗ, МОП). 5. За цілям і принципам діяльності: — правомірні — вони створюються відповідно до міжнародного права; — протиправні — вони створюються з порушенням загальновизнаних норм міжнародного права з цілями, що суперечать інтересам міжнародного миру і міжнародної безпеки. 86. Організація Об’єднаних Націй. Спеціалізовані та інші установи системи ООН

Організа́ція Об'є́днаних На́цій — міжнародна організація, заснована 26 червня 1945 на конференції у Сан-Франциско на підставі Хартії Об'єднаних Націй. Метою діяльності організації є підтримання і зміцнення миру і міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами світу.

Головні органи ООН: Генеральна Асамблея (ГА), Рада Безпеки (РБ), Секретаріат (генеральний секретар обирається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки на 5 років), Міжнародний Суд, Економічна і Соціальна Рада; Рада з Опіки.

Організація Об'єднаних Націй є центром вирішення проблем, з якими зіштовхується все людство. Ця діяльність здійснюється спільними зусиллями понад 30 пов'язаних з нею організацій, що складають Систему Організації Об'єднаних націй. З дня у день ООН та інші організації її системи працюють з метою забезпечення дотримання прав людини, охорони навколишнього середовища, боротьби з хворобами і скороченням масштабів бідності. Установи Організації Об'єднаних Націй розробляють норми і правила безпечного й ефективного повітряного сполучення і сприяють вдосконаленню телекомунікацій і захисту інтересів споживачів. ООН є ініціатором міжнародних кампаній по боротьбі з обігом наркотиків і тероризмом. Працюючи в усіх регіонах світу, Організація Об'єднаних Націй та її установи надають допомогу біженцям, здійснюють програми размінування, допомагають збільшити обсяги виробництва продовольства і відіграють провідну роль у боротьбі зі СНІДом.

систему включаються і спеціалізовані установи :

Міжнародний валютний фонд;

Міжнародний банк реконструкції і розвитку;

Міжнародна організація праці;

Всесвітня поштова спілка;

Організація Об'єднаних Націй із питань освіти, науки і культури;(ЮНЕСКО)

Та ін.