Інші види визнання

До інших видів визнання належить:

визнання органів національного опору; органів національно-визвольних рухів; «повсталої сторони» або «воюючої сторони».

Під час боротьби за державну незалежність або під час іноземної окупації нація створює органи національно-визвольного руху, які можуть бути визнаними іншими державами. Таке визнання забезпечує для них певні юридичні наслідки.

Цей вид визнання набув поширення в період ліквідації колоніальної системи у 60-70 роки XX сторіччя. Національно-визвольні рухи визнавались державами і міжурядовими організаціями (ООН, ОАЄ), які надавали їм статус спостерігачів.

Особливість полягає в тому, що по суті визнання надається організації, яка очолює НВР. Головний юридичний наслідок визнання - визнається статус законного представника такої організації з певним обсягом міжнародної правосуб'єктності:

можливість вступати у взаємини з державами і міжнародними організаціями; укладати або приєднуватися до певних міжнародних угод; брати участь у роботі міжнародних організацій. Визнання «воюючої сторони» можливе, якщо вона відповідає таким умовам:

у межах території однієї держави починаються явні і чітко визначені військові сутички між її збройними силами й іншими збройними групами; воююча сторона контролює істотну частину території;

воюючу сторону складають організовані групи, які здійснюють військові дії відповідно до норм міжнародного гуманітарного права;

наявність об'єктивних обставин, які змушують державу, що визнає визначити своє ставлення до учасників конфлікту.

Якщо конфлікт не стосується інтересів третьої держави, то визнання такого утворення є втручанням у внутрішні справи держави.