Юридичний статус і правовий режим Арктики

Арктика — частина земної кулі, обмежена Північним полярним колом і включає в себе околиці материків Євразія і Північна Америка, а також Північний Льодовитий океан. Територія Арктики поділена між США, Канадою, Данією, Норвегією і Росією на полярні сектори. Згідно концепції полярних секторів всі землі і острови, що знаходяться на північ від арктичного побережжя відповідної приполярної держави в межах сектора, що утворений цим побережжям і сходиться в точці Північного полюса меридіанами, вважаються такими, що входять в територію даної держави.

Бічні межі полярних секторів не є державними кордонами відповідних країн: державна територія в полярному секторі обмежується зовнішньою межею територіальних вод. Проте, враховуючи особливу значимість полярних секторів для економіки і безпеки прибережних держав, затруднене судноплавства в цих районах, ряд інших обставин, можна сказати, що на території секторов діє правовий режим, який мало чим відрізняється від режиму територіальних вод. Приполярні держави встановлюють дозвільний порядок ведення господарської діяльності в районі полярного сектора, правила охорони навколишнього середовища і т.п.

Стосовно морських просторів Арктики діють норми міжнародного морського права (Конвенція ООН з морського права 1982 року). Відповідно до Конвенції прибережні держави мають право приймати і забезпечувати дотримання недискримінаційних законів і правил із запобігання, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища із суден у покритих льодами районах у межах виняткової економічної зони. У районі Арктики встановлене вільне судноплавство, крім того, можливі стоянки військових підводних кораблів, що мають ядерну зброю. Приполярні держави встановлюють дозвільний порядок ведення господарської діяльності в районі Полярного кола, правила охорони навколишнього середовища і т.п. Договір про Шпіцберген 1920 р. встановлює статус цього, розташованого в Арктиці архіпелагу – він є демілітаризованою і нейтралізованною територією, що знаходиться під суверенітетом Норвегії. Договором також передбачається вільний доступ на острови і води архіпелагу громадян усіх держав-учасниць договору для проведення господарської, наукової або іншої діяльності. Неарктичні держави можуть брати участь у діяльності Арктичної Ради в якості спостерігачів.