33. Формування міжнародно-правового звичаю.

Міжнародний звичай - це правило поведінки, яке конституйоване загальною практикою.

Для універсальних звичаїв необхідне загальне визнання.

Формування:

1. , в МЗ правотворча процедура і нормативний результат не мають процедурної відокремленості.

2. МЗ створюється завдяки практиці держав

3 .Форма існування МЗ - правило поведінки держав,

закріплене їх практикою.

4. МЗ формує лише основні правові принципи, керівні засади.

5. договір і звичай утворюються в результаті взаємних дій держав або інших суб'єктів міжнародного права і мають спільну юридичну основу — угода суб'єктів, що їх створюють;

6. Звичай може виникнути не тільки з активних, але і з «мовчазних» акцій, із відсутності дій, наприклад відсутності заперечень проти практики держави або ряду держав;

7. процес становлення звичаю прос лід жується з трудом, час його формування може бути зазначений лише приблизно. Ця обставина дуже утруднює застосування звичаю при вирішенні спорів і розбіжностей, що виникають між суб'єктами міжнародного права;

Для створення міжнародно-правового звичаю важлива практика тільки суб'єктів міжнародного права. Міжнародна практика повинна бути постійною, загальною, одноманітною й тривалою.

Стосовно тривалості міжнародної практики, вважається, що для створення міжнародного звичаю потрібно стільки часу, скільки вимагає ситуація необхідного ступеню визнання.

Міжнародний звичай утворюється завдяки практиці держав і переконанню, що така практика є обов’язковою – opinio jurious