29. Правові засади співробітництва держав у сприянні і розвитку поваги до прав людини

Співробітництво в галузі заохочення і розвитку поваги до прав та основних свобод людини являє собою міжнародно-правовий обов'язок кожної д-ви — члена міжнародного співтовариства. Насамперед — це повага, дотримання і захист цих прав та свобод, що має вважатися найвагомішим внеском у мн. співробітництво. Безумовно, що зазначені обов'язки мають передбачати активну участь в усіх міжнародних заходах, пов'язаних із захистом прав та основних свобод людини, а саме: у розробці та прийнятті відповідних та інших документів, а також у їх неухильному виконанні у власній державі та сприянні забезпеченню цього в інших країнах. Складовою частиною розглядуваних нами обов'язків є й участь у здійсненні передбаченого статутними документами МО та ін. мн. угодами контролю за виконанням мн. норм у галузі захисту прав та основних свобод людини.Однак існують досить серйозні фактори як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру, що ускладнюють мн. співробітництво в галузі захисту прав та основних свобод людини.

Одним з факторів, який ускладнює міжн. співробітництво в галузі захисту прав та основних свобод людини, є різні соц. й ек. інтереси народів і регіон. етнічних груп, які перебувають у складних умовах. Причому нерідко спостерігається прагнення більш сильних в економ. відношенні об'єднань зберегти свої традиційні привілеї та ухилитись від виконання вимог пригноблених національних груп, від утвердження справедливіших порядків. Вихід вбачається у пом'якшенні негативних наслідків розвитку продуктивних сил, насамперед тенденції до безоглядного відчуження від користування здобутками економіки соціально слабких груп. Як показує досвід, це можливо лише в результаті досягнення політичних компромісів. Вважається, що лише спільний пошук балансу інтересів є єдино правильним шляхом до загальної безпеки. Однак треба не тільки декларувати, а й створювати всім умови для безпосередньої участі в цьому процесі.