7.3. Класифікація Світового банку за рівнем економічного розвитку

Класифікація країн за методикою Світового банку ґрунтується на розрахунку рівня середньорічного доходу на душу населення. Достатньо тривалий час серед економістів велись дискусії щодо визначення базового критерію класифікації країн. Пропонувалось використовувати показник ВВП на душу населення, але при такому поділі не враховуються особливості кредитування Світовим банком найбідніших країн, які часто отримували безпроцентні або пільгові кредити, що викривляло їх реальний економічний потенціал. З кінця 80-х років XX ст. пропонувалось як показник використовувати ВНП на душу населення. Однак впровадження даної методики не привело до позитивних результатів через нівелювання особливостей економічного розвитку окремих країн та відсутності єдиної ознаки класифікації. Тому спеціалісти Світового банку розробили дві класифікації країн: за рівнем середньорічних доходів на душу населення та за рівнем зовнішнього боргу.

За рівнем середньорічних доходів на душу населення виокремлюють:

- країни, в яких на душу населення припадає понад 9 655 дол. США на рік (Ліхтенштейн, Люксембург, Швейцарія, Норвегія, Ірландія, Данія, Ісландія, Австрія, Франція, Німеччина, Великобританія, Бельгія, Швеція, Фінляндія, Італія, Нідерланди, Іспанія, Греція, Кіпр, Португалія, Бруней, Кувейт, ОАЕ);

- країни з ВВП на душу населення від 3 126 до 9 655 дол. США (інші розвинуті країни та деякі країни з перехідною економікою – Словаччина, Литва, Угорщина, Польща, Хорватія, Туреччина, Румунія);

- країни з показником від 785 до 3 125 дол. США на рік (нові індустріальні країни, країни з перехідною економікою);

- країни з показником до 700 дол. США на душу населення на рік (країни, що розвиваються).

За рівнем зовнішнього боргу країни класифікуються:

- країни з високим рівнем зовнішньої заборгованості;

- країни з середнім рівнем зовнішньої заборгованості;

- країни з низьким рівнем зовнішнього боргу.

Країни з високим рівнем зовнішнього боргу характеризуються такими ознаками:

- частка зовнішнього боргу в ВВП більше 80%;

- відношення поточної вартості обслуговування боргу до обсягу експорту перевищує 220%.

Країни із середнім рівнем зовнішньої заборгованості мають:

- частку зовнішнього боргу в ВВП більше 60%;

- відношення поточної вартості обслуговування боргу до обсягу експорту більше 60%.

Якщо країни не надають даних про розмір зовнішнього боргу або надають не достовірні дані, які ставляться під сумнів міжнародними організаціями, то для визначення країн з високим рівнем зовнішньої заборгованості використовують наступні критерії:

- відношення боргу до ВВП більше 50%;

- відношення боргу до експорту більше 275%;

- відношення вартості обслуговування боргу до експорту більше 30%;

- відношення процентів за зовнішніми зобов’язаннями до експорту більше 120%.

Ця методика є більш жорсткою, але в той же час дає можливість оцінити рівень платоспроможності країни та ефективність її міжнародних кредитних операцій.