18.5. Особливості регулювання міжнародного руху факторів виробництва в Україні

На теперішній час в Україні не існує комплексної державної політики зовнішньоекономічного розвитку, яка б інтегрувала особливості державного регулювання інноваційного, інвестиційного, валютного, фінансового, кредитного співробітництва у єдиний регулятивний механізм з сукупністю методів та інструментів державного впливу залежно від пріоритетів розвитку національної економіки. Фактично в країні існує відособлена інноваційна політика, політика по залученню іноземних інвестицій, девізна валютна політика та кредитна політика.

Найбільш проблемною є інноваційна політика, яка на теперішній час знаходиться у стадії розробки. Формування інноваційно-технологічної конкурентоспроможності вітчизняних підприємств не можливо без активізації ролі держави як регулятора цих процесів. Державна інноваційна політика повинна ґрунтуватись на нових нормативно-законодавчих інструментах як формуючих макросередовище, так і стимулюючих інноваційну поведінку на мікрорівні. Основними її складовими повинні бути:

- механізми стимулювання діяльності іноземних та вітчизняних підприємств, спрямованої на технологічну модернізацію існуючих та будівництво нових підприємств у пріоритетних галузях національної економіки;

- державна політика селективного фінансування наукових досліджень та розробок відповідно до пріоритетів національного розвитку;

- відродження спеціальних (вільних) економічних зон, розробка якісно нового механізму їх функціонування та фінансування;

- створення інформаційної системи для учасників інноваційних проектів (система законодавства, фінансування, динаміка галузевого розвитку, потенційні партнери, динаміка розвитку національного ринку);

- консультаційні служби, орієнтовані на топ-менеджмент провідних компаній;

- фінансовий інжиніринг, створення венчурного бізнесу та залучення іноземних банків;

- постійно діюча координаційна структура для впровадження інноваційних проектів у регіонах.

Інвестиційна політика України спрямована на створення сприятливого інвестиційного клімату. На теперішній час іноземні інвестиції розглядаються як важливий чинник економічного розвитку країни, завдяки яким можливе:

- скорочення дефіциту капіталу, що дасть можливість оновити виробництво, перебороти стагфляцію, покращити структуру платіжного балансу;

- впровадження сучасних технологій та організаційних методів, розширення економічних зв’язків;

- стимулювання розвитку експортного потенціалу та зниження ступеня залежності від імпорту;

- підвищення рівня зайнятості та кваліфікації робочої сили.

Інтенсивність притоку інвестицій залежить від інвестиційної привабливості країни та її окремих регіонів. Порівняно іншими країнами Україна не є інвестиційно привабливою країною, в рейтингу інвестиційної привабливості Міжнародної фінансової корпорації вона займає 98 місце, що наближає ризик вкладення інвестицій до 100%.

У результаті поглиблення світової фінансової кризи з економіки країни почався масовий експорт як вітчизняного, так і іноземного капіталу, що привело до девальвації гривні майже на 50%. Різка девальвація національної валюти не тільки не сприяла збільшенню обсягів експорту (за законами міжнародної економіки), але й фактично поставила вітчизняні підприємства на межу виживання. Постійні валютні інтервенції Національного банку на національному валютному ринку здійснюються з метою встановлення фіксованого курсу національної валюти та втримання його у визначених межах.

Кредитна політика України спрямована на подолання кризових явищ і з цією метою український уряд взяв кредит у Міжнародного валютного фонду, що збільшило загальний державний борг та посилило проблему управління та обслуговування боргу. Стратегія управління зовнішнім боргом України передбачає реалізацію наступних цілей:

- поступове перетворення короткострокової заборгованості в середню та довгострокову, що дозволить скоротити обсяги обслуговування зовнішнього боргу країни;

- чітке визначення граничної межі бюджетних надходжень для обслуговування зовнішнього боргу;

- облік при залученні зовнішніх кредитів змін валютних курсів і їх вплив на динаміку державного боргу та бюджетний дефіцит.

Для цього необхідно здійснити наступні заходи:

- спрямовувати майбутні кредити на інвестування експорто-орієнтованих та імпортозаміщуючих виробництв;

- відмовитись від зв’язаних кредиті або здійснювати оцінку їх ефективності;

- залучати зовнішні кредитні ресурси з метою фінансування платіжного балансу;

- підвищити рівень прозорості системи залучення та використання іноземних кредитів.