8.1. Класифікація та мобільність факторів виробництва у світовому господарстві

Основою функціонування суб’єктів світового господарства є процес виробництва продукції (робіт, послуг) для задоволення матеріальних та духовних потреб суспільства. Організація виробничого процесу базується на матеріальній базі, яка складається з факторів виробництва.

Фактори виробництва – це ресурси, використання яких у виробничому процесі сприяє створенню матеріальних благ.

До факторів виробництва відносять:

капітал – це накопичений запас коштів, які необхідні для створення матеріальних благ;

труд – розумова та фізична діяльність людини, спрямована на досягнення поставлених цілей;

земля – ресурси природи, які використовуються для створення матеріальних благ;

технологія – наукові методи досягнення практичних цілей.

Класифікація факторів виробництва передбачає їх виокремлення за наступними критеріями:

1) за походженням:

- основні – ресурси природи, якими володіє країна;

- розвинуті – це фактори, які були отримані при здійсненні господарської діяльності;

2) за ступенем матеріальності:

- матеріальні, які мають матеріально-уречевлену форму (земля, капітал);

- нематеріальні, які не мають матеріально-уречевленої форми (труд, технологія);

3) за характером зростання:

- інтенсивні, які сприяють збільшенню обсягів виробництва за рахунок якісних змін їх використання (підвищення продуктивності праці, збільшення виробничої потужності, впровадження нових технологій тощо);

- екстенсивні, збільшення обсягу використання яких сприяє збільшенню обсягів виробництва (збільшення обсягів поставок сировини, збільшення обсягів інвестування та кількості працівників, додаткове введення в експлуатацію обладнання тощо);

4) за ступенем спеціалізації:

- загальні – фактори універсального характеру, які можуть використовуватись у різних галузях економіки;

- спеціальні, у яких відсутні адаптивні риси через вузьку спеціалізацію та використання тільки в окремих галузях;

5) за ступенем мобільності, тобто здатності переміщуватись у просторі та змінювати свої функції:

- абсолютно мобільні, які досить легко переміщуються у міжнародному просторі та можуть змінювати свої форми та функції (капітал, труд, технологія);

- слабо мобільні фактори, які не здатні переміщуватись у просторі та змінювати свої функції (земля) або ж їх мобільність є не доцільною.

Основні та спеціальні фактори виробництва є слабо мобільними, а розвинуті та загальні – абсолютно мобільними.

Характер та обсяги економічної взаємодії між країнами обумовлюються, насамперед, різною їх забезпеченістю факторами виробництва.

Зосередження факторів виробництва у окремих країнах залежно від їх географічного положення, природнокліматичних умов, розміру території, чисельності населення та рівня соціально-економічного розвитку, яке є основою для міжнародної спеціалізації та міжнародного кооперування, називається міжнародним розподілом факторів виробництва.

Процес міждержавного руху факторів виробництва з метою їх оптимального використання у виробництві називається міжнародним рухом факторів виробництва.

Важливою складовою виробничого потенціалу країн є їх природно-ресурсний потенціал, тобто здатність самостійно забезпечити потреби економіки необхідними природними ресурсами.