Зміни ставок імпортних мит на продовольчі товари

Крім митних тарифів для захисту внутрішніх товаровиробників зможуть ефективно використовуватись квоти та ліцензії. Необхідність запровадження режиму квотування і ліцензування до окремих груп товарів пов’язана з порушенням рівноваги між обсягами імпорту і власним виробництвом аналогічної продукції, а також значною часткою бартерних операцій, ефективність яких в основному низька. При бартерній формі взаєморозрахунків створюються сприятливі умови для всіляких зловживань. В міру зростання власного виробництва імпортозамінюючих видів продукції імпортні квоти повинні звужуватись, а при досягненні збалансованості між власним виробництвом продукції і внутрішніми потребами в ній – скасовуватись.

Статтею 16 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” передбачено використання наступних видів ліцензій:

1) генеральна – відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції з певного товару або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару;

2) разова (індивідуальна) – разовий дозвіл, який має іменний характер та видається для здійснення окремої зовнішньоекономічної операції конкретним суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менше того, який необхідний для її здійснення;

3) відкрита (індивідуальна) – дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом визначеного періоду часу (але не менше 1 місяця) з визначенням його загального обсягу;

4) антидемпінгова (індивідуальна) – відповідним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом встановленого періоду часу певного товару (товарів), який є об’єктом антидемпінгового розслідування або/чи антидемпінгових заходів;

5) компенсаційна (індивідуальна) – відповідним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом встановленого періоду часу певного товару (товарів), який є об’єктом антисубсидійного розслідування або/чи компенсаційних заходів;

6) спеціальна – відповідним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом встановленого періоду часу певного товару (товарів), який є об’єктом спеціального розслідування або/чи спеціальних заходів [33].

Режим квотування встановлюється шляхом надання індивідуальних ліцензій на експорт чи імпорт певних товарів, а загальний обсяг експорту чи імпорту за індивідуальними ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти.

В Україні можуть встановлюватись наступні види квот:

1) квоти (контингенти) глобальні, які встановлюються без зазначення конкретних країн (груп країн) експорту чи імпорту товару (товарів);

2) квоти (контингенти) групові встановлюються з визначенням групи країн експорту чи імпорту товару (товарів);

3) квоти (контингенти) індивідуальні встановлюються по товару (товарам) з визначенням конкретної країни його експорту чи імпорту;

4) квоти антидемпінгові – граничний обсяг імпорту в Україну певного товару (товарів), який є об’єктом антидемпінгового розслідування та /або антидемпінгових заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом визначеного терміну;

5) квоти компенсаційні – граничний обсяг імпорту в Україну певного товару (товарів), який є об’єктом антисубсидійного розслідування та /або компенсаційних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом визначеного терміну;

6) квоти спеціальні – граничний обсяг імпорту в Україну певного товару (товарів), який є об’єктом спеціального розслідування та /або спеціальних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом визначеного терміну [33].

В Україні на кожен вид товару може встановлюватись тільки один вид квоти.

Також в Україні використовується і “добровільне обмеження експорту”. Так, Україна обмежила обсяги поставок в Росію прокату, зокрема труб малого та середнього діаметру – до 485 тис. т. на рік, труб великого діаметру – до 135 тис. т на рік, що обумовлено можливою загрозою введення Росією 40% імпортного тарифу на прокат.

Слід зазначити, що протекціоністські заходи повинні носити тимчасовий характер і застосовуватись лише в поєднанні з іншими заходами, спрямованими на підвищення конкурентоспроможності підприємств на внутрішньому і зовнішньому ринках. Вони мають сенс лише як складова частина програми розвитку галузі. Їх оптимальну величину необхідно визначати з урахуванням всього комплексу заходів, що реалізуються і рамках політики імпортозаміщення і розвитку експорту. Реформуванню зовнішньоекономічної політики України сприяє її вступ у 2008 році до Світової організації торгівлі (СОТ). Попередні економічні дослідження наслідків такого кроку дозволяють виокремити галузі, які мають найбільші виграшні позиції та галузі, для яких це супроводжуватиметься серйозними проблемами (табл. 17.3). Проведений аналіз свідчить про найбільші переваги членства країни у СОТ для таких галузей, як металургія, хімічна промисловість та електроенергетика. А сільське господарство, харчова, деревообробна та целюлозно-паперова, текстильна та шкіряна промисловість можуть зазнати серйозних труднощів, пов’язаних з посиленням державної політики фінансування галузей та підвищення рівня конкуренції на внутрішньому ринку, обумовленим збільшенням імпорту продукції даних галузей на вітчизняний ринок.

Аналіз діючого в Україні механізму зовнішньоторговельного регулювання дозволяє зробити висновок щодо відсутності системного підходу до його формування, який враховував би:

- створення сприятливих умов для розвитку експортних виробництв;

- регулювання імпорту з метою розвитку конкуренції та "примусового" нарощування конкурентоспроможності вітчизняного експорту;

- формування раціональної структури внутрішнього ринку на основі збалансованої пропозиції у ньому внутрішніх та зовнішніх ресурсів;

- збільшення доходної частини Державного бюджету України;

- покращення стану платіжного балансу держави;

- уніфікації економічного інструментарію регулювання експорту/імпорту у контексті приєднання України до Світової організації торгівлі (СОТ).

Таблиця 17.3