14.1. Міжнародний рух капіталу як основна форма міжнародних економічних відносин

Одним з характерних явищ сучасної світової економіки є міжнародний рух факторів виробництва, який здійснюється за ідентичними міжнародній торгівлі товарами та послугами принципами та законами. Міжнародний рух факторів виробництва може доповнювати або ж заміщувати міжнародну торгівлю. Якщо причиною міжнародної торгівлі є різна забезпеченість країн факторами виробництва, то в даному випадку як товари розглядаються фактори виробництва і міжнародний рух факторів виробництва заміщує міжнародну торгівлю. Якщо ж основними причинами здійснення міжнародних торговельних зв’язків є ефект масштабу, порівняльні переваги, технологічні відмінності в країнах, то міжнародний рух факторів виробництва доповнює міжнародну торгівлю, тобто в якості товарів. Основною відмінністю між міжнародною торгівлею товарами та міжнародним рухом факторів виробництва є те, що при міжнародній торгівлі здійснюється трансграничний рух кінцевих продуктів, які є результатом продуктивного використання факторів виробництва, а в другому випадку здійснюється рух факторів виробництва, які використовуються у виробничому процесі.

Одним з основних факторів виробництва є капітал – це накопичений запас коштів, які використовуються у процесі виробництва товарів. Капітал є абсолютно мобільним фактором виробництва, обсяги та напрями руху якого обумовлюються певними причинами. Основними причинами міжнародного руху капіталу є:

1) не синхронність структурних перетворень в різних країнах – на різних етапах розвитку в одних країнах акумулюються кошти, які можуть бути ефективно використані в інших країнах, де спостерігається дефіцит коштів для здійснення структурних перетворень;

2) втрата країною конкурентоспроможності на світових ринках потребує запозичення капіталу для подолання економічної відсталості;

3) використання більш дешевих робочої сили та сировини для виробництва продукції за межами країни в регіонах з високим рівнем політичної стабільності та благоприємним інвестиційним кліматом;

4) вплив форс-мажорних чинників на економічний розвиток країни.

Основною умовою міжнародного руху капіталу є різна забезпеченість країн запасами матеріальних, грошових та фінансових ресурсів, необхідних для створення матеріальних благ та забезпечення розширеного відтворювального процесу.

Потреба однієї країни в іноземному капіталі як зовнішньому джерелі фінансування теоретично виникає тоді, коли її національний ринок стає не урівноваженим, тобто порушується ринкова рівновага між попитом та пропозицією. В основі аналізу міжнародної платіжної позиції країни лежить правило Л. Вальраса, відповідно до якого вартість імпорту країни дорівнює сумі вартості експорту та чистих закордонних продаж активів і відсотків по них:

(14.1)

де – імпорт;

– експорт;

– чисті продажі активів (різниця вартості проданих та придбаних активів);

– чисті платежі процентів (різниця між отриманими та виплаченими відсотками на вкладений капітал).

Перетворивши формулу, отримаємо:

. (14.2)

Тобто згідно з правилом Л. Вальраса, поточний баланс країни дорівнює балансу руху капіталу з протилежним знаком. Це дає можливість встановити взаємозв’язок та взаємозалежність між двома основними розділами платіжного балансу країни для визначення причин його незбалансованості та методів вирішення цієї проблеми.

Додатково до цього визначається інвестиційна позиція країни – це співвідношення вартості активів, якими володіють резиденти країни за кордоном, до вартості активів, якими володіють іноземні компанії в даній країні, тобто:

, (14.3)

де – інвестиційна позиція країни;

- вартість активів, якими володіють резиденти країни за кордоном;

- вартість активів, якими володіють іноземні компанії в даній країні.

Якщо > –, то країна є переважно інвестором, якщо ж < , то країна є об’єктом інвестування.