63. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій

Вперше питання визнання міжнародної правосуб'єктності міжнародних організацій виникло в зв'язку з діяльністю Ліги Націй. При укладення угоди між Лігою Націй і Швейцарією (1926 р.), Ліга виступила як рівноправний суб'єкт договору, що підтвердило правоздатність і дієздатність міжнародної організації. Але в науці мп довгий час не було одностайності щодо правосуб'єктності міжнародних організацій. Зі створенням ООН організації було наділено чіткими правами і обов'язками суб'єкта мп.

Правосуб'єктність міжнародних організацій є вторинною, похідною від правосуб'єктності держав. Міжнародні організації беруть участь в міжнародних правовідносинах в межах, встановлених установчими актами цих організацій.

Правосуб'єктність міжнародних організацій є спеціальною, такою, що визначається їх функціями. Але міжнародним організаціям також притаманні загальні права і обов'язки. До загальних прав відносяться:

1)право укладати договори з державами і міжнародними організаціями;

2)право визнання держав і урядів (шляхом прийому в організацію);

3)право на співробітництво з суб'єктами мп та ін. Крім того міжнародні організації мають права та обов'язки юридичної особи:

4)право укладати контракти, договори найму;

5)право набувати рухоме і нерухоме майно і розпоряджатись ним;

6)право укладати договори про аренду;

7)право бути стороною в судовому розслідуванні та ін.

Формально маючи право укладати міжнародні договори, фактично міжнародні організації обмежені щодо сфери реалізації цього права. В основному, установчі акти міжнародних організацій передбачають їх право укладати договори:

- про співробітництво з іншими міжнародними організаціями,

- про штаб-квартиру організації,

з фінансових і адміністративних питань,

- про надання технічної допомоги,

з питань правонаступництва та інш.