14. Застосування міжнародних договорів у часі, просторі та за суб’єктами

Дія та дотримання міжнародного договору базуються на принципі pacta sunt servanda (договір потрібно дотримуватися). Це означає, що з моменту набуття чинності договір починає породжувати міжнародно-правові норми. Дія договору у просторі і часі визначається умовами договору, віденська конвенція визначає, що територіальна сфера договору поширюється на всю територію його учасника, якщо інший намір не випливає з договору або не встановлений в іншій спосіб

Строк дії договору визначається в самому договорі. Бувають :

• безстрокові – па «вічні часи», не містять ніяких вказівок на визначений термін дії та можливість денонсації. Більшість таких договорів закріплює загальні норми МП, а також мирні угоди

• строкові – поділяються на такі ,що укладаються на визначений строк і невизначений строк. Визначений - чітко обумовлений календарними датами термін, який також може бути пролонговано. Визначений строк , у свою чергу, може бути безумовно визначеним і умовно визначеним. Договори з невизначеним строком діють до настання відповідних подій або умов, під виконання яких вони були укладені.

Пролонгація – продовження дії договору, здійснюване до закінчення його строку. Пролонгація відбувається на умовах, передбачених договором, або за домовленістю сторін, розрізняють пролонгацію ініціативну ( коли необхідне позитивне волевиявлення сторін) і автоматичну (коли для продовження договору досить того, щоб сторони утримались від його припинення).

1. Чинні міжнародні договори держави, згода на обов'язковість яких надана урядом цієї держави, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

2. Якщо міжнародним договором Держави, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства Держави, то застосовуються правила міжнародного договору.