10.3. Організаційні форми міжнародної торгівлі

Класифікація форм міжнародної торгівлі здійснюється за трьома критеріями – за об’єктом, характером взаємодії суб’єктів міжнародних торговельних операцій, характером регулювання міжнародних торговельних операцій.

Залежно від об’єкту міжнародних торговельних відносин виокремлюють:

- торгівлю сировинними товарами;

- торгівлю паливом;

- торгівлю запасними частинами, напівфабрикатами, тобто проміжною продукцією;

- торгівлю готовою продукцією промислового призначення;

- торгівлю готовою продукцією непромислового призначення;

- торгівлю продовольчими товарами;

- торгівлю послугами (інформаційними, транспортними, туристичними, банківсько-страховими, консультаційними, інжиніринговими, лізинговими, франчайзинговими, ліцензійними тощо);

- торгівля результатами науково-технічних досліджень;

- торгівля об’єктами авторського права.

Залежно від характеру взаємодії суб’єктів міжнародних торговельних відносин виокремлюють:

- традиційну торгівлю, яка полягає у здійсненні експортних і імпортних операцій;

- торгівля коопераційною або спеціалізованою продукцією, яка здійснюється на основі угод про коопераційне співробітництво, угод по договірній спеціалізації;

- зустрічна торгівля передбачає встановлення взаємовигідних зв’язків між суб’єктами на основі здійснення бартерних, компенсаційних, толлінгових операцій. При цьому бартерні угоди передбачають здійснення зовнішньоторговельних операцій на безвалютній основі ( сплата товару здійснюється в натуральній формі іншим товаром); торгові компенсаційні угоди на грошовій основі передбачають часткову сплату товару у грошовій формі, а частково – зустрічною поставкою товару; промислові компенсаційні угоди – це постачання обладнання для виробництва товару, поставки якого будуть сплачуватись товаром, виробленим з його допомогою.

Залежно від характеру регулювання виокремлюють:

- звичайну торгівлю, яка регулюється відповідно до чинного законодавства країн-партнерів;

- преференційна торгівля передбачає встановлення пільгового режиму для здійснення експортно-імпортних операцій;

- дискримінаційна торгівля здійснюється в умовах введення протекціоністських заходів у зовнішньоторговельній сфері.

Зовнішньоторговельні операції здійснюються двома методами:

- пряма торгівля, яка здійснюється безпосередньо виробником;

- непряма торгівля з використанням посередників.

Доцільність здійснення міжнародної торгівлі виробником обумовлюється цілями його зовнішньоекономічної стратегії, експортними можливостями (маркетингові дослідження, наявність каналів збуту, транспортної мережі, рекламної стратегії тощо) та прагненням довгострокового функціонування на цільовому ринку.

Використання посередників доцільне при обмежених можливостях виробників щодо експорту продукції на зовнішній ринок або не окупністю реалізаційних витрат. У міжнародній торгівлі виокремлюють наступні види посередників:

- прості посередники (брокери), які займаються пошуком зацікавлених продавців і покупців, але самі не беруть особистої участі в угодах;

- повірники, які укладають угоди від імені й за рахунок продавця (виробника) відповідно до договору доручення;

- комісіонери, які підписують контракти від свого імені, але за рахунок продавця або покупця;

- консигнатори продають товар на умовах консигнації, тобто розміщення продавцем товару на консигнаційному складі для реалізації на ринку консигнатором протягом певного періоду часу і поверненням залишків нереалізованого товару;

- збутові посередники (дистриб'ютори), які самі, від свого імені й за свій рахунок укладають контракти купівлі-продажу, як із продавцями, так і з покупцями;

- дилери – незалежні фізичні та юридичні особи, які здійснюють перепродаж товару від свого імені та за свій рахунок;

- торговельні агенти, тобто фірми, організації й особи, які на підставі угод із принципалами (експортером або імпортером) одержують право сприяти укладанню угод або укладати їх за рахунок і від імені принципала.

Характер взаємин посередника й принципала визначається двома моментами:

1) особа, від імені якого діє посередник (він сам або виробник), тобто для кого в результаті операцій посередника виникають юридичні наслідки – для нього самого або для виробника, якого він обслуговує;

2) за чий рахунок діє посередник (за свій або за рахунок виробника), тобто на чий рахунок лягають витрати або доходи, що виникли в результаті операцій посередника, – на рахунок самого посередника або на рахунок виробника, що обслуговує його.

З огляду на це можна розділити на чотири основні групи:

- посередники, що не мають права підписувати угоди із третіми особами (агенти-представники, брокери);

- посередники, як підписують угоди з третіми особами від імені й за рахунок довірителя (агенти-повірники, торговельні агенти);

- посередники, які підписують угоди з третіми особами від свого імені, але за рахунок довірителя (комісіонери, консигнатори);

- посередники, які підписують угоди з третіми особами від свого імені й за свій рахунок (дистриб’ютори, дилери).

Окрім названих вище посередників, у міжнародній торгівлі існують організаційні форми посередництва – міжнародні біржі, міжнародні аукціони, міжнародні торги.

Міжнародні товарні біржі – це торгові установи, де здійснюється продаж одного товару великими партіями. Види міжнародних бірж:

- публічні, в яких беруть участь всі бажаючі юридичні та фізичні особи;

- приватні – акціонерні товариства, в яких торговельні операції здійснюються тільки їх членами.

Усі біржові операції поділяються на:

- угоди на реальний товар (операції спот), відповідно до яких поставка товару здійснюється протягом 15 днів з дня укладання угоди (операції з негайною поставкою) або в термін до 3 років (угоди на товар з поставкою у майбутньому);

- ф’ючерсні операції передбачають продаж права на товар (документи на володіння товаром). Як правило ці угоди мають фіктивний характер, бо передбачають здійснення купівлі-продажу, при якій обмін товарів майже відсутній (реальні поставки становлять 1-2% усього товарообігу), тому що зобов'язання сторін по угоді припиняються шляхом зворотної (офсетної) операції з виплатою різниці в цінах;

- спекулятивні операції, які пов’язані з купівлею-продажем товарів з урахуванням підвищення чи зниження їх цін;

- хеджування – це страхування біржових операцій з метою уникнення втрат від цінових коливань.

У міжнародній торгівлі виокремлюють наступні види товарних бірж:

- відкриті, на яких здійснюється торгівля реальними товарами між безпосередніми продавцями і покупцями;

- відкриті біржі змішаного типу, на яких здійснюється торгівля товарами із залученням брокерів та дилерів;

- закриті біржі, на яких здійснюється торгівля реальним товаром, але тільки спеціальними біржовими гравцями.

Міжнародні аукціони є міжнародними спеціалізованими установами з продажу предметів розкошу, коштовностей, антикварних речей. Особливістю аукціонів є можливість заздалегідь ознайомитись з товаром (лотом) до його виставлення на продаж. Також аукціони можуть працювати за принципом підвищення або зниження цін.

Аукціони бувають:

- публічні, на яких покупці відкрито називають свою ціну на товар;

- непублічні, на яких покупці подіють умовний сигнал;

- автоматизовані, де цінові пропозиції покупців висвічуються на електронному табло.

Міжнародні торги – це міжнародні спеціалізовані установи, в рамках яких здійснюються укладання угод на виконання певного обсягу робіт, послуг, поставку товарів за попередньо наданими продавцями умовами. Міжнародні торги є:

- відкритими, в яких беруть участь всі бажаючі фізичні та юридичні особи;

- закритими, які організовуються за спеціальними запрошеннями тільки для найбільш авторитетних та відомих юридичних та фізичних осіб.

Міжнародні торги на відміну від міжнародних аукціонів організуються не продавцями, а покупцями, і ціна в результаті торгів встановлюється більшою мірою на основі споживчих вимог.

Ярмарки є також однією з поширених форм посередництва у міжнародній торгівлі, бо сприяють встановленню контактів між виробниками і споживачами, дозволяють споживачам порівняти й вибрати товари за відповідними споживчими якостями і ціною, не витрачаючи зусиль на пошук інформації. Особливе значення мають тематичні ярмарки – виставки товарів та послуг відповідно до галузі, сфери використання, на яких виробники представляють свої товари, а споживачі мають можливість вибрати, купити або замовити необхідний йому товар прямо на місці. Провідне місце в Європі займають ярмарки в Німеччині – Лейпцігський, Мюнхенський, Берлінський.