Показники оцінки обсягів міжнародних торговельних операцій

Продовження табл. 10. 5

Закінчення табл. 10.5

До кількісних показників оцінки обсягів зовнішньоторговельних зв’язків можна віднести обсяги експорту й імпорту товарів, зовнішньоторговельний оборот, генеральну торгівлю, офіційні валютні резерви, реекспорт, реімпорт.

Експорт товарів – це вивіз за кордон товарів, проданих іноземним покупцям, призначених для продажу на іноземних ринках або для переробки в іншій країні. У міжнародній зовнішньоторговельній практиці залежно від походження і призначення товарів розрізняють:

- експорт готової продукції, що повністю відповідає вимогам покупця;

- експорт готової продукції з передпродажним доопрацюванням у країні покупця;

- вивіз товарів (сировини або напівфабрикатів) для переробки за кордоном під митним контролем з подальшим поверненням;

- реекспорт; тимчасовий вивіз за кордон з подальшим поверненням вітчизняних товарів на виставки, ярмарки, аукціони тощо;

- вивіз іноземних товарів тимчасово ввезених на виставки, ярмарки, аукціони тощо;

- внутрішньофірмові поставки; вивіз продукції в порядку прямих виробничих зв'язків підприємств.

Імпорт товарів – ввезення в країну закордонних товарів для реалізації на внутрішньому ринку або транзиту до третіх країн.

Зовнішньоторгівельний оборот — це сукупний вартісний обсяг експорту та імпорту товарів за визначений період часу та розраховується в поточних цінах відповідних років із використанням поточних валютних курсів, фізичний обсяг розраховується у фіксованих цінах і дає можливість зіставляти і визначати реальну динаміку зовнішньої торгівлі.

Генеральна (загальна) торгівля — прийнятий у міжнародній статистиці скупний зовнішньоторговельний обіг з урахуванням вартості транзитних товарів.

Валютні резерви — це запаси резервних активів, які перебувають на рахунках у центральному банку та в банках за кордоном і використовуються для сплати боргових зобов'язань, у разі необхідності, для проведення валютних інтервенцій з метою регулювання курсу національної грошової одиниці, для регулювання незбалансованості платіжного балансу.

Реекспорт – це продаж та вивезення за кордон раніше ввезених товарів, які не піддавались обробці.

Реімпорт – ввезення раніше вивезених за кордон товарів, які не піддавались обробці. Основною ознакою реімпортних операцій є перетинання вітчизняними товарами митниці двічі: при ввезенні і вивезенні.

Експортна квота – економічний показник, що характеризує значущість експорту для національного господарства, для окремих галузей і виробництв по тих або інших видах продукції, та розраховується як відношення вартісних обсягів експорту до вартісних обсягів ВВП. Зростання експортної квоти свідчить про зростання ступеня включення країни у світову економіку. В деяких країнах цей показник перевищує загальносвітовий (17%) – Німеччині, Франції, Великобританії.

Імпортна квота – економічний показник, що характеризує значущість імпорту для національного господарства, для окремих галузей і виробництва, по різних видах продукції, та обчислюється як відношення вартісних обсягів імпорту до вартісних обсягів ВВП.

До більш комплексних показників відкритості економіки зазвичай відносять зовнішньоторговельну квоту, яка розраховується як відношення вартісного обсягу зовнішньоторговельного товарообігу до вартісного обсягу ВВП країни. Але при розрахунку зовнішньоторговельної квоти не враховуються обсяги експорту і імпорту капіталу, валютно-фінансові складові.

Не дивлячись на порівнянність значень зовнішньоторговельної квоти країн, що розвиваються, з аналогічними показниками розвинених західних держав, слід враховувати, що сучасні механізми зовнішньоекономічної діяльності в країнах Східної Європи і, перш за все, в країнах колишнього СРСР, були сформовані лише в останні роки і є результатом кардинальної зміни зовнішньоторговельного режиму. В даний час признається, що лібералізація національного зовнішньоторговельного режиму була здійснена поспішно, з відривом від внутрішніх економічних реалій і без належного врахування заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що допускаються міжнародною практикою.

Індекс диверсифікації експорту — це показник оцінки ступеня відхилення товарної структури експорту країни від структури світового експорту. Використовується, як правило, для визначення розбіжностей у структурі зовнішньої торгівлі країн, експорт яких є достатньо різнобічним. Розраховується на базі абсолютного відхилення частки або іншого товару в експорті країни від його частки у світовому експорті. Хоча індекс і характеризує кількісну відмінність товарної структури експорту країни від структури світового чи регіонального експорту, але на його підставі не можна робити висновок про еффективність структури експорту країни. Даний показник значною мірою залежність від кон'юнктури світових товарних ринків і, насамперед, від коливання цін на сировину. Тому навіть незначна їх зміна на окремі товари може суттєво вплинути на рівень індексу диверсифікації експорту країни.

За допомогою показників динаміки зовнішньоекономічних відносин можна простежити тенденції розвитку, стабільність та послідовність розвитку зовнішніх зв'язків країни. Показники динаміки розвитку міжнародної торгівлі — це будь-який з розглянутих вище показників, зміни якого (темпи зростання, темпи приросту) досліджуються за певний період.

До показників, що характеризують структуру зовнішньоекономічних зв’язків, відносяться товарна структура, географічна структура, інституціональна структура.

Товарна структура міжнародної торгівлі – співвідношення окремих товарних груп у загальному об'ємі товарообігу, виражене у відсотках. За цим показником можна оцінити ступінь ефективності функціонування економічної системи. Якщо в товарній структурі експорту переважають готові вироби, це означає, що економічна система функціонує ефективно. Якщо в товарній структурі експорту переважають сировина, продукти з низьким ступенем переробки, то країна йде екстенсивним шляхом розвитку, тобто розвивається за рахунок майбутніх поколінь.

Географічна структура міжнародної торгівлі передбачає розподіл зовнішньоекономічних операцій між окремими країнами і їхніми групами, виділеними або за територіальною, або за організаційною ознакою. За цим показником можна визначити ступінь розвитку взаємовідносин держави з окремими країнами чи регіонами світу та ступінь залежності країни від взаємовідносин з однією чи іншою країною чи регіоном.

Інституціональна структура — це розподіл торгівлі за суб’єктами і методами товарного обміну. Інституціональна структура дозволяє визначити ефективність умов функціонування зовнішньоекономічного комплексу країни.

До показників, що характеризують результативність міжнародної економічної діяльності країни, кількісно і якісно визначають стан зовнішніх економічних зв'язків відносять сальдо платіжного балансу країни (що включає в себе торговельний баланс, баланс послуг і некомерційних платежів, поточний платіжний баланс, баланс руху капіталів, офіційні валютні резерви), вартісні обсяги експорту та імпорту, зовнішньоторговельного обороту на душу населення, зовнішній борг країни.

Платіжний баланс — це співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, і надходжень, отриманих нею із-за кордону, за певний період (рік, квартал, місяць). За методологією Міжнародного Валютного Фонду, платіжний баланс — це систематичний перелік усіх економічних операцій, що були здійснені за певний проміжок часу між резидентами даної країни та нерезидентами (резидентами всіх інших країн світу).

Зовнішній державний борг — заборгованість держави по непогашених зовнішніх позиках і не виплаченим по ним відсоткам, складається із заборгованості даної держави міжнародним і державним банкам, урядам, приватним іноземним банкам та ін. Особлива роль відводиться державному боргу, який виникає в результаті диспропорцій в економічній системі (дефіцит державного бюджету, пасивне сальдо платіжного та торгівельного балансу). Згідно з методиками міжнародних організацій оцінка стану державного боргу та можливостей країни щодо його обслуговування проводиться відносно ВВП країни, при цьому встановлюються їх критичні розміри.