5.2. Структура світового господарства

Системний аналіз світового господарства вимагає виокремлення його основних елементів, взаємозв’язок та взаємодія яких формують його як цілісну систему. В економічній літературі [1; 2; 14; 16; 22; 29; 30] існують різні підходи щодо визначення структурних елементів світового господарства:

1) світове господарство розглядається як сукупність національних економічних комплексів, які є його першоосновою;

2) простий арифметичний підхід до світового господарства, при якому сума зберігає всі властивості окремих складових, непридатний тому, що мова йде про особливе утворення з особливими властивостями та ознаками;

3) на даному історичному етапі національні економіки багатьох держав лише з певною умовністю можна включати до світового господарства.

Не вдаючись в детальний аналіз цих підходів, слід зазначити, що переважна більшість дослідників вказує на особливі ознаки та властивості, які притаманні світовому господарству і відрізняють його від національних економічних систем окремих країн. Це унеможливлює зведення сутності світового господарства до простої арифметичної суми економік окремих країн та регіонів світу.

Сучасна структура світового господарства є складною, органічною, багаторівневою системою взаємодії його суб’єктів у різних сферах господарювання (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Структура світового господарства

До суб’єктів світового господарства відносять країни, їх угрупування, ТНК, підприємства, фірми, компанії, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Взаємодія суб’єктів світового господарства здійснюється в різних сферах, які утворюють структурні елементи (блоки). До структурних елементів відносяться:

- міжнародний поділ праці;

- міжнародна торгівля;

- міжнародне виробничо-інвестиційне співробітництво;

- міжнародне науково-технічне співробітництво;

- міжнародна міграція робочої сили;

- міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини.

До структурних рівнів економічної взаємодії суб’єктів світогосподарських зв’язків відносяться:

- міжнародний;

- регіональний (субрегіональний);

- міждержавний;

- рівень підприємства (мікрорівень).

Найважливішим у системі світогосподарських зв’язків є мікрорівень, на якому взаємодіють безпосередні виробники товарів та послуг – підприємства, фірми, організації. Саме вони формують ядро міжнародних економічних відносин, виступаючи одночасно і продавцями і споживачами товарів та послуг.

Міждержавний рівень передбачає створення системи організації та управління міжнародними економічними відносинами. Держава створює умови для здійснення експортно-імпортних операцій національними та іноземними суб’єктами господарювання: визначає тип зовнішньоекономічної політики, розробляє митні, валютні режими, регулює банківські проценти та податкові ставки тощо. Новітній історії МЕВ відомі і жорстка державна монополія на всю систему зовнішньоекономічних зв’язків (у колишніх соціалістичних країнах), і механізм вільної економічної взаємодії, який регулюється переважно економічними інструментами (в країнах з ринковою економікою). Виключно важливим аспектом діяльності держави як суб’єкта МЕВ є підготовка та підписання угод з іншими державами та міжнародним організаціями про економічне, науково-технічне співробітництво з метою поглиблення та розвитку світогосподарських відносин.

На регіональному рівні розробляються та реалізуються великі міжнародні проекти та програми в різних сферах міжнародного економічного і науково-технічного співробітництва. Особливо рельєфно регіональне співробітництво проявляється в рамках Європейського Союзу, АСЕАН, НАФТА, МЕРКОСУР тощо.

Міжнародний рівень акумулює всі попередні рівні світогосподарських зв’язків, посилюючи глобалізацію світової економіки. На цьому розробляються і підписуються в рамках ООН та її підрозділів, міжнародних економічних організацій всі найважливіші документи щодо регулювання МЕВ у цілому та їх окремих елементів (блоків).