Найбільші за чисельністю населення країни світу

На сьогодні в країнах з високим рівнем народжуваності (Китаї, Індії) на державному рівні розроблено програми контролю за народжуваністю, які передбачають значні штрафи за народження більш як однієї дитини або ж, навпаки, премії за відсутність дітей у перші роки шлюбу.

Продовольча проблема. Продовольча проблема є: по-перше глобальною тому, що для її вирішення необхідна консолідація зусиль всіх країн світу, та по-друге, багатоплановою через вплив на всі сторони життя суспільства і тому повинна розглядатись у взаємозв’язку з економічною системою, політичним устроєм, національними традиціями господарювання. Виділяють чотири групи факторів, які впливають на світову глобальну продовольчу проблему:

1) природні умови та розміщення населення;

2) світові транспортні комунікації, які забезпечують реалізацію продукції на зовнішній ринок;

3) єдність світової економіки та торгівлі.

Наприкінці 90-х років за даними ФАО загальна кількість голодуючого населення в світі склала 500–550 млн людей, а недоїдають 1–1,3 млрд людей. В Азії 57% людей голодує, в Африці – 27%, в Латинській Америці – 11%, на Близькому Сході – 5%. Переважна кількість голодуючих зосереджена в декількох країнах: 75% голодуючих Азії проживають в 7 країнах – Бангладеш, Бутані, Індії, Мальдівських островах, Непалі, Пакистані, Шрі-Ланці; 60% голодуючих Африки проживають в Ефіопії, Нігерії, Заїрі, Кенії, Уганді, Мозамбіку [48].

Однією з важливих проблем в даному контексті є самозабезпеченість країн продуктами харчування. Так, рівень самозабезпеченості в США та Франції складає більш 100%, Німеччині – 93%, Італії – 78%, Японії – 50%. В той же час в країнах, що розвиваються, де проживає 80% населення світу, рівень само забезпеченості продуктами харчування – 30%. Питома вага цих країн у світовому експорті продовольства – 32%, а імпорті – 26%, що обумовлюється низьким рівнем їх економічного розвитку.

Вченими розроблено та запропоновано два шляхи вирішення глобальної продовольчої проблеми:

1) екстенсивний полягає у розширенні продуктивних сільськогосподарських земель;

2) інтенсивний полягає у підвищенні рівня продуктивності землеробства та тваринництва шляхом механізації, хімізації сільського господарства.

Значну роль у вирішенні цієї проблеми відіграють такі міжнародні організації, як ФАО, яка об’єднує 190 країн та Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку. В уставі ФАО як основні цілі виокремлено наступні:

- покращення харчування та підвищення життєвого рівня населення;

- забезпечення зростання ефективності виробництва та розподілу продовольчих і сільськогосподарських ресурсів;

- оптимізація умов життєдіяльності сільського населення;

- стимулювання розвитку світової економіки..