7. Походження терміну мп

Сьогодні термін „МП” поряд з терміном право народів є офіційно визнаним у правовій, дипломатичній і зовнішньополітичній практиці.

До їхнього визнання та утвердження держави пройшли тривалий період пошуків. Слід зазначити, що вживання різних термінів було характерним не лише для доктрини МП, а й для державної практики.

На етапі зародження МП в різних регіонах складається різне його визначення. У Стародавній Індії застосовувався термін „деза драхма” (право країн), Стародавньому Китаї –термін „ч’ун-ч’іу”(охоплював сферу міжнародних відносин разом з МП), в ісламському регіоні становлення МП відбувалося лише за умови визнання його лише як мусульманського права – мусульманські правила – „дар аль Іслам”, стосовно держав не мусульманського світу діяли норми „ дар аль гарб”. Своєрідні терміни з’являлися й в інших регіонах, але з боку експансії інших держав вони не затвердилися в міжнародній практиці.

Виходячи з цього історичного факту, чисельні автори зійшлися на тому, що сучасне МП є перекладом з римського jus gentium у перекладі з латинської означає „право народів”.

Фактично утвердження цього терміну не залежало від перекладу, а було результатом тривалої історичної боротьби держав за визнання певних сутнісних властивостей МП. І коли це сталося, то латинська мова вже давно вийшла з ужитку у сфері міжнародних відносин.

Виходячи з природно-правової концепції під jus gentium часто розуміли норми, що збігаються у різних народів, а не норми, що діють між народами.

В подальшому розвитку науки про міжнародні відносини ,а саме вивчення галузі МП, породило багато різних термінів, що не мали принципової різниці, тому жоден з них не було затверджено і на сьогодні використовується загальноприйнятий термін „МП”.