Правове регулювання комерційної діяльності в міжнародних повітряних сполученнях. „Свободи повітря”

У сфері правової регламентації комерційної діяльності цивільної авіації міжнародне повітряне право, в основному, регулює такі питання:

- визначення обсягу й змісту комерційних прав у міжнародному повітряному транспорті;

- регулювання обсягу перевезень та інших умов експлуатації міжнародних повітряних ліній;

- контроль за авіапідприємствами, що реалізують комерційні права;

- регулювання маршрутів міжнародних повітряних ліній;

- правова регламентація нерегулярних повітряних сполучень.

Найбільш важливими з цих питань є визначення комерційних прав і регулювання різних умов експлуатації міжнародних повітряних ліній.

Обсяг і зміст прав комерційної діяльності визначається в межах так званих свобод повітря, яких нараховується п'ять, хоча деякі автори розрізняють дев'ять свобод. Із погляду теорії повітряного права, ці свободи повітря розглядаються як своєрідні умовні правові категорії:

- перша містить право транзитних безпосадочних польотів через іноземну територію;

- друга-право на посадку на іноземній території в некомерційних цілях;

- третя - право вивантажувати вантажі і висаджувати пасажирів із їхнім багажем на іноземній території, але брати на території реєстрації повітряного судна;

- четверта - право брати на борт пасажирів, багаж і вантажі на іноземній території для доставки їх на територію реєстрації повітряного судна;

- п'ята - право перевозити пасажирів, багаж і вантажі на території іноземних держав без обмежень, передбачених у попередніх чотирьох свободах.

У загальному плані питання про комерційні права регулюються в багатосторонній угоді про комерційні права (Чикаго, 1944 p.).

У питанні регулювання умов експлуатації міжнародних повітряних ліній поки що немає документа універсального характеру. Звичайно це питання вирішується у двосторонніх і регіональних угодах, і завдяки неоднаковому економічному становищу партнерів, найбільш потужним авіакомпаніям удається здобувати певні переваги. Останнім часом, у зв'язку з розширенням демократичних принципів у міжнародному співробітництві, усе частіше й частіше укладаються договори на основі рівності, справедливості та рівних можливостей.

У міжнародному повітряному праві дещо відособлено стоїть питання про правову регламентацію нерегулярних міжнародних сполучень. При вирішенні цього питання базовою вважається Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 р.

У 1956 р. у Парижі цьому питанню була приділена особлива увага і була ухвалена спеціальна Міжнародна угода про комерційні права в нерегулярному повітряному сполученні в Європі. Ця угода проголосила "свободу повітря в нерегулярному повітряному сполученні", але обмежила цю свободу певною умовою. Відповідно до ст. 1 Угоди, нерегулярні польоти можливі тільки "для задоволення загальнолюдських і надзвичайних потреб".

Такими погребами можуть розглядатися пасажирські рейси випадкового характеру і перевезення особливих вантажів.